„Свобода“ (https://svoboda-news.com/svwp/2019/03/)
КИЇВ. – Понад 1 млрд. грн. витратили на політичну телерекляму кандидати у президенти та їхні партії у 2018-2019 роках. При цьому до офіційного початку кампанії витратили понад 560 млн. грн., під час кампанії у січні-лютому цього року – 450 млн. грн.
Зі сторони це виглядає дуже демократично – що в Україні є так багато охочих стати „слугами народу“. Програми‚ одна від одної модерніші‚ обіцянки‚ одна від одної солодші‚ затрибунні пристрасті‚ шум-гам на майданах міст. А над тим усім‚ на невидимій межі між світами‚ нашим і горнім‚ застигло німе запитання: що буде з Україною? Який післявиборний ранок її чекає – соняшний‚ ясний‚ коли ніч відступає перед новими людськими надіями‚ коли хочеться жити і хочеться знати‚ що сонця вистачить і для дітей‚ і для внуків та правнуків? Чи хмари‚ що всі ці роки невідступно супроводжують незалежну українську державу‚ зійдуться в суцільну темряву і над нашою нацією знову запанує ніч?
КИЇВ. – Концерт до 100-річчя Національної капелі України „ДУМКА“ відбувся 11 березня на сцені Національної філармонії України, де рівно 100 років тому (тоді заля Купецького зібрання Києва) відбувся перший офіційний концерт хору, присвячений роковинам смерті Тараса Шевченка.
Назва „ДУМКА“ – це скорочення назви Державна Українська Мандрівна КАпеля, тому назву капелі завжди треба писати великими літерами. Концерт „ДУМКИ“ постав як своєрідний діялог з концертом сторічної давнини. Тоді, у Шевченківські дні, хор „Дніпросоюзу“ виконував твори на вірші Кобзаря. Нині „ДУМКА“ запропонувала слухачам програму з творів Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича і Олександра Кошиця — сучасників народження „ДУМКИ“.
А продовжили програму твори провідних українських композиторів сучасности – Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова, Лесі Дичко, що написані на вірші Т.
Нинішнє святкування 80-річчя Карпатської України накладається на завершення президентської виборчої кампанії, яка цього разу була неймовірно брудною. І тоді, і тепер йдеться про доленосний вибір. Поміж тим події 80-річної давнини багато в чому суголосні сучасним і можуть служити для нас прекрасним історичним дзеркалом. З осені 1938 року тривала гібридна війна, яку вела Польща та Угорщина проти автономної Карпатської України у складі Чехословаччини. На словах – розмови про мир та дружбу, на ділі – таємні диверсійні підрозділи, які знищували мости, дороги, зв’язок, атакували прикордонників, жандармів, військових.
КИЇВ. – 15 березня у Верховній Раді України та Національному музеї історії України відкрилася виставка „Срібна земля. До 80-ліття утворення держави Карпатська Україна“, ініційована та підготовлена Фундацією ім. Олега Ольжича. Упорядники Олександр Кучерук, Сергій Кот, Юрій Черченко.
У Львові вшанували пам’ять про В’ячеслава Чорновола, який 20 років тому, 25 березня 1999 року, загинув в автокатастрофі під Києвом. Соратники відомого українського політика, публіциста, дисидента часів СРСР, засновника Народного Руху України, а також молоді люди зібралися біля його пам’ятника. ,,Я мав честь, що В’ячеслав був моїм приятелем у 60-х роках, те, що я зробив, втратив страх, робив свою літературу – це завдяки Чорноволу. Я пройшов через допити 1965 року, був свідком у суді, але перед засіданням з’явився Чорновіл і мені, і моїй дружині сказав, як себе поводити, але ми не повністю дотрималися цих вказівок, бо були надто радикальні, але це була майбутня наука для нас. Він був сповнений енергії і мав багато задумів”, – пригадав у коментарі Радіо Свобода дисидент радянського часу, поет Ігор Калинець.
Федеральна служба нагляду в сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій Росії (Роскомнадзор)‚ повідомило 18 березня російське інтернет-видання „Ґрані-ру“‚ зажадала від редакції журналу „Русскоє слово“ у Чехії видалити з інтернет-сторінки статтю про УПА. В повідомленнні говориться, що стаття Юрія Федорова „ОУН-УПА: пропаґандистські міти та історичні реалії“, опублікована 29 січня, заборонена рішенням Нариманівського районного суду Астраханської области від 19 лютого. Суд визнав матеріял екстремістським.
Редакція заявила‚ що не має наміру видаляти матеріял. Роскомнадзор попередив‚ що у висліді інтернет-сторінка журналу буде забльокована в Росії. Щомісячник „Русскоє слово“ видає в Празі з 2003 року громадська організація „Російська традиція“ з підтримкою Міністерства культури Чехії.
У статті докладно висвітлено історію ОУН і УПА в розділах „ОУН: перші десять літ“‚ „Інтеґральний націоналізм ОУН“‚ „ОУН в Другой світовій війні“‚ „ОУН і Голокост“.
У завершальному розділі „Таким чином“ автор пише: „Російська пропаґанда зображує ОУН-УПА зборищем бандитів, садистів і патологічних антисемітів, які грабували і тероризували мирне населенння.
В Росії засудили Павла Гриба
РОСТОВ-НА-ДОНУ, Росія. – 22 березня суд у виніс вирок у справі 20-річного українця Павла Гриба – шість років позбавлення волі. Хлопця викрали у білоруському Гомелі і перевезли до Росії, де слідство звинуватило його у підготовці терористичного акту. Сам підсудний провину не визнає, оголосив голодування. Основна вимога – надання медичної допомоги.
Генпрокурор підсумував звіт Мюлера
ВАШІНҐТОН. — Генеральний прокурор США Віліям Бар 24 березня передав для Конґресу підсумки звіту спеціяльного прокурора Роберта Мюлера, який розслідував намагання Росії втрутитися у президентські вибори 2016 року в США. Звіт не виявив жодної коляборації Президента Дональда Трампа та штабу його президентської кампанії з росіянами. Р. Мюлер передав свій звіт Департаментові справедливости 22 березня.
П’ять років тому в столиці України стих революційний вулкан‚ але ще довго світ гомонів про цей яскравий злет українського почуття справедливости‚ про мирний характер цього всенародного протесту‚ про духовну красу людей‚ котрі у ті особливі дні відчували й усвідомлювали себе єдиною родиною‚ про героїв Небесної Сотні‚ чиї імена додалися до нескінченного списку борців за свободу і незалежність України. Хтось колись‚ звернувшись до архіву нашої „Свободи“ того революційного періоду‚ зможе знайти докладну хроніку подій‚ починаючи листопадом 2013-го і закінчуючи березнем 2014-го. Ось читаємо звіт про народне віче на Майдані Незалежности 23 березня 2014 року: „…Актуально звучали виступи представника польської громади України Антона Стефановича‚ керівника Ради вірмен України Ашота Аванесяна‚ голови Товариства німців України Лідії Цельсдорф‚ голови Конґресу національних громад України Йосифа Зісельса. Кожен з них знаходив найпотрібніші і найщиріші слова в ім’я єдности України‚ в ім’я її незалежного демократичного майбутнього. Кожен висловлював гордість з того приводу‚ що представники його етнічної групи стяли на Майдані пліч-о-пліч з українцями…
Під кулями стояла також єврейська сотня‚ якою командував Натан Хазін.
17 березня в Білоруській автокефальній православній церкві Жировицької ікони Божої матері у Гайленд-Парку‚ Ню-Джерзі‚ гостювала команда незалежної телестудії „Білоруський світ“‚ яка діє у Білостоку‚ Польща. Гості фільмували у США сюжети про життя закордонних білорусів. Мене запросили розповісти про дружні зв’язки з ними місцевих українців.
З цієї нагоди я дізнався про День волі‚ які відзначають білоруси 25 березня у пам’ять про Білоруську Народну Республіку (БНР) – перше незалежне державне утворення братнього народу. БНР була проголошена у 1918 році й ознаки суверенітету над певними територіями зберігала понад шість місяців.
У липні 1917 року білоруські національні сили на з’їзді створили Центральну Раду, яка після жовтня 1917 року була перетворена у Велику Білоруську Раду. 21 лютого 1918 року Виконавчий комітет Всебілоруського з’їзду проголосив себе тимчасовою владою на теренах Білорусі.
Вже давно я виношував намір видати друком книгу „Пам’ять народу“ у якій хочу, опираючись не тільки на матеріяли і документи, але й на спогади очевидців, розповісти молодому українському поколінню про трагічну і вистраждану, але славну і гідну національно-визвольну боротьбу українців в 1918-1991 роках.
Прошу очевидців подій ХХ ст., які опинилися на еміґрації в США‚ надіслати мені в Чехію свої спогади, які будуть залучені в книгу, про польську „пацифікацію“ 1930 року, Голодомор-геноцид 1932-1933 років, Голодомор 1946-1947 років, операції „Захід“ і „Вісла“ 1947 року, політв’язнів польської катівні „Береза Картузька“, німецьких і радянських концтаборів та про діяльність в підпіллях. Усім охочим, які долучаться до написання книги‚ буду дуже вдячний. Окрім того‚ в жовтні 2018 року мені вдалося в Чехії віднайти і перебрати у власність та на зберігання таємний архів української міжвоєнної (1918-1939 років), воєнної (1939-1945 років) та післявоєнної (1945-1991 років) еміґрації в Чехословаччині і Франції. Серед цих матеріялів та документів була рідкісна кольорова поштівка воїна УПА.
Для обговорення архіву у мене була зустріч в Посольстві України в Чеській Республіці з науковим співробітником Українського Інституту Національної Пам’яті Павлом Подобєдом, який в той час перебував в Чехії, але він‚ на жаль‚ не знав автора цієї поштівки. Як мені відомо, в основному‚ кольорові поштівки видавались за межами України – в Західній Европі‚ США і Канаді, тож маю прохання переглянути поштівку і при нагоді повідомити, якщо комусь з української діяспори в США відомо, хто міг бути автором цієї поштівки.
4 травня 2018 року у „Свободі“ було подане повідомлення редактора тижневика‚ ведучого християнської щотижневої радіопрограми „Відвертість“ Левка Хмельковського‚ що згідно з рішенням Національної суспільної телерадіокомпанії України з 1 січня 2018 року радіопрограма „Відвертість“ перестала виходити у етер. Це викликало жаль і скарги слухачів‚ особливо на Донбасі.
Радіопрограма „Відвертість“ понад 20 років користувалася увагою слухачів, що засвідчували численні листи. Програма не була конфесійною і мала завдання роз’яснення Біблії, тлумачення її історичних коренів, навернення слухачів до благочестивого, порядного життя. Згідно з угодою між телерадіокомпанією „ТЕРРА-ТВ“ та компаніями „Світле радіо“, „Донбас UA“, радіо „Пульс“, „Голос Донбасу“ радіопрограма „Відвертість“ транслєються для слухачів Донецької і Луганської, а також Чернігівської, Сумської, Харківської, Черкаської, Київської, Львівської, Миколаївської, Житомирської та ряду інших областей. Програма виходить щонеділі (на „Світлому радіо“)‚ на інших каналах – у середу і п’ятницю.
Наші бесіди можна слухати в Росії.
Районне об’єднання Всеукраїнського товариства „Просвіта“ ім. Тараса Шевченка вирішило збудувати Народний дім „Просвіта“, бо те приміщення, де ми знаходимось‚ вологе, сире, зібрані експонати музею, книжки псуються, а в нас їх тисячі. Вже вироблені майже всі документи на землю і будинок в півтора поверхи. Створено Благодійний фонд „Народний дім „Просвіта“, відкриті рахунки в Приватбанку.
Важко нам, бо йде війна, гине найкращий цвіт нації. І кожен з нас тут, в Україні, крім допомоги фронтові, повинен щось робити за своїми можливостями, здібностями і переконаннями.
До Вас звертаються жителі селища Верховина Івано-Франківської області. Ми хочемо відшукати вихідця з нашого району Андрія Петровича Шекерика, який був учасником українсько-гуцульського товариства „Черемош“ у Філядельфії.
У Вашій газеті є багато публікацій про його діяльність, Прохання допомогти нам вийти на його дітей, бо ми відкрили музей його татові, визначному діячеві Гуцульщини Петрові Шекерику-Дониковому. У цьому році відзначаємо 130 річчя з дня його народження, виготовляємо пам’ятник для встановлення в Верховині.
Від імені громади, родич цих людей Іван Маківничук, мій тел.: 380-67-157-7477.
Батьки говорили: „Люби людей, яких зустрінеш на дорогах свого життя“. Я й нині чую їх слова. Бачу їхні лиця‚ поорані віком і працею.
Нині я доживаю роки і йду тими дорогами, про які говорили вони. Іду з Богом, тому мені не важко і не страшно. Кланяюся великим і малим.
НЮ-ЙОРК. – 2 березня, після реабілітації на Фльориді‚ до Школи українознавства „Нова хвилька“ в Брукліні завітав військовослужбовець Микола Левкун. То була зворушлива зустріч для нього і для дітей, котрі перед від’їздом воїна на Фльориду ходили колядувати, щоб передати і свою пожертву на його протезування.
Прошите кулями тіло М. Левкуна складали протягом двох років. Йому довелось перенести 17 операцій.