6 березня виповнилося 20 років з того часу, як Верховна Рада України ухвалила закон „Про Державний гимн України“.
Державним гимном України став національний гимн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету та приспіву Павла Чубинського.
Еталонною музичною редакцією Державного гимну України є музична редакція Мирослава Скорика та Євгена Станковича.
„Ще не вмерла Україна“ є своєрідним символом звитяг українського народу, його змагань за незалежну та соборну державу. Ще 22 січня 1918 року після проголошення самостійної соборної Української держави, уряд Української Народної Республіки затвердив „Ще не вмерла Україна“ в якості державного гимну.
Подальша історична доля України та її гимну сплелися в ланцюг трагічних подій.
Після поразки Української революції (1917-1921 рр.) та встановлення на українських землях радянської влади, виконання пісні „Ще не вмерла Україна“ загрожувало репресіями та тюрмами.
Пісня „Ще не вмерла Україна“ на короткий термін відкрито з’явилася під час спроб відновити українську державність у роки Другої світової війни. 15 березня 1939 року твір був проголошений державним гимном Карпатської України, а також 30 червня 1941 року під час проголошення „Акту відновлення Української державности“ у Львові. „Ще не вмерла Україна“ гартувала бойовий дух та настрій воїнів УПА в їхній боротьбі проти нацистських і радянських окупантів.
Українці, які виїхали до США, Канади та інших країнах, зберегли пісню-гимн „Ще не вмерла Україна“. Вона стала символом нездоланности визвольних мрій і прагнень, віри в перемогу. Також пісня звучала як офіційний гимн під час діяльності уряду УНР в екзилі.
У 1991 році з проголошенням незалежности України розпочалося нова сторінка історії гимну „Ще не вмерла Україна“. 15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного гимну України. І лише 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила закон „Про Державний гимн України“.
Президент України Леонід Кучма запропонував змінити звучання першої строфи гимну на „Ще не вмерла України і слава, і воля“. Тобто мається на увазі, що і слава України не вмерла, і воля її не вмерла.
Проте затверджений текст викликав дискусії, і тому постійно виникають пропозиції щодо внесення змін.
Ось зокрема, автор однієї з петицій Андрій Гудій запропонував затвердити новий текст такого змісту:
„Процвітає України і слава, і воля.
Вже нам, браття українці,
усміхнулась доля.
Гинуть наші вороженьки,
як роса на сонці,
Бо пануємо ми, браття,
у своїй сторонці.
Душу й тіло ми зміцнили
за нашу свободу,
Бо віками ми є, браття,
козацького роду.
Чорне море нам сміється,
дід Дніпро радіє,
Бо у нашій Україні доленька квітніє.
А завзята, праця щира всіх
нас об’єднає,
Пісня волі в Україні гучніше лунає.
Душу й тіло ми зміцнили
за нашу свободу,
Бо віками ми є, браття,
козацького роду“.
А інший автор Богдан Філяк Михайлович пропонував змінити слова гімну України на наступні:
„Є у нашого народу, і слава, і воля,
Вже нам, браття українці,
усміхнулась доля.
Розквітає Україна, наша люба
ненька.
В Європейськім рівноправ`ї
заживе рідненька.
Душу й тіло віддаємо
за нашу свободу,
І нікому не здолати
козацького роду“.