Я знов у Львові, за чотири дні до святкування Хрещення Ісуса за старим юліянським календарем і за дев’ять днів після святкування Богоявлення. Вчора росіяни запустили балістичні ракети по Україні. Особливо постраждало місто Дніпро, де обстріляно житловий будинок зі значними жертвами серед цивільного населення. Київ, наш пункт відправлення, також був вражений, але потяг відправився із запізненням лише на півгодини. Життя триває.
Насправді є багато приводів для оптимізму, незважаючи на нещодавні вибухи по всій Україні, включаючи західні міста – Львів та Івано-Франківськ. Вчора у київському метрополітені діти співали українських пісень. На горизонті – західні танки та протиракетні комплекси “Patriot”. Українці справді незламний народ.
Звичайно, вони скаржаться так само, як і будь-хто інший, але їм незмінно вдається зловити позитив. Одна з їхніх улюблених фраз: „Герої не вмирають“, незважаючи на те, що герої України гинуть щодня.
Моя дружина розмовляла з подругою в Києві, яка розповіла їй, що її брат недавно загинув на фронті. Вони, тобто родина, вирішили не розповідати її матері, але сказали її батькові. Розбитий серцем батько помер наступного дня. Мати залишається жива в надії знову побачити свою дитину.
Я зустрівся зі студентами першого курсу Київського національного університету ім. Шевченка. Ми розробили стратегію перемоги та розчленування останньої світової імперії. Вони були дуже раді зробити внесок. Ми говорили і про Америку. Вони були вдячні, але обачливі. Вони відчували, що Америка їм щось винна, тому що саме за її наполяганням Україна здала третій за величиною ядерний арсенал у світі.
Я запевнив їх, що Америка і американці є з ними. Ми також говорили про їхнє майбутнє. Вони пишалися тим, що є частиною української нації, не лише через її явну мужність, але й через те, що вона так сильно вірить у справжню свободу та демократію.
Українці вірять, що вони рятують світ, і прийняли цю місію. Вони вдячні за підтримку, яку вони отримують від тих самих людей, яких, як вони вірять, вони рятують і чиї битви, а також свої власні вони ведуть.
І все ж деякі союзники викликають здивування. Можливо, не стільки Угорщина з її фашистським лідером, яка є членом НАТО та ЕС, і діяспора обох націй. Проте Бельгія, безперечно, здається дивовижною, продається за діяманти, незважаючи на те, що вона є резиденцією ЕС і НАТО і отримує від цього як фінансову, так і політичну вигоду. Німеччина та Франція не надавали повної підтримки, але, можливо, більше, ніж у минулому. Ізраїль незрозумілий зокрема після участі безпілотників Ірану у війні. На жаль, Ізраїль сумно відомий своїми корисливими інтересами, але тут він теж виявляється сліпим.
Українська европейська діяспора є менш голосливою. Нещодавня конференція европейських українців, що відбулася в Сербії, не змогла розглянути менш ніж суттєву підтримку України з боку деяких европейських країн. Світовий конґрес українців нібито має місію в Брюселі, але малоефективно.
У неділю я пішов до Української католицької церкви св. Андрія у Львові і помолився за Папу, просячи Божого милосердя.
Оскільки літургійний сезон Різдва завершується, як також і мій час з моїми українськими братами в Україні, то я налаштований оптимістично, але стурбований. Новий рік дарує багато надій і багато викликів. 2023 рік може стати роком визволення від військових злочинців, аґресії, тиранів та останньої імперії.
Ню-Йорк