Чеська Республіка, попри те, що не сусідить з Україною, однак‚ є однією з найближчих нам за духом країн Европи. Ще в часи першої Чехословацької республіки (1919-1938) стосунки чехів і українців стали дуже тісними, адже Закарпаття входило до складу новоствореної держави чехів та словаків, а в Празі та околицях оселилося чимало української діяспори, що рятувалася від більшовицького терору.
У 2021 році, у Чехії, як і в багатьох країнах Европи, було проведено перепис, перші результати якого опубліковано днями.
Загалом кількість населення Чесь-кої Республіки за десять років незначно зросло (на 87 тис. осіб) і складає близько 10 з половиною мільйонів. Такому плюсовому сальдо Чехія завдячує в першу чергу іміґрантам. (Самі чехи не вельми полюбляють виїжджати за кордон за легшим хлібом). Кількість чужоземців в країні сягнула 4,7 відс. (понад 750 тис. осіб). (У Празі їхня чисельність наближається вже до 20 відс.).
Суттєво зросла кількість українців у цій слов’янській країні. Якщо в 1991 році до українців тут зголошувалося 8‚000 осіб, то через 30 років їхня кількість виросла майже вдесятеро і нині нараховує 78 тис. Майже третина з них припадає на Прагу, де українці складають найбільшу національну діяспору – 3 відс. від усіх мешканців. Тут слід зазначити, що перепис фіксував лише громадян Чеської Республіки та тих, що мають право на тривале проживання. Бо за статистикою чеських державних органів, у 2021 році дозвіл на працю у Чехії отримали понад 180 тис. громадян України. Так що кількість українських заробітчан у цій центральноевропейській країні – одна з найвищих в Евросоюзі. Мабуть, друга за маштабами після Польщі.
У Чехії українська меншина поступається лише словацькій, яка не набагато нас випередила (96 тис.). Швидко зростають також в’єтнам-ська (31 тис.) та російська (25 тис.) громади. При цьому кількість росіян за 30 років зросла вп’ятеро і більшість з них мешкають у Празі.
Найбільшою несподіванкою для нас є величезна кількість громадян, що не означила своєї національности. Майже третина мешканців Чехії залишила незаповненою графу „національність“, що призвело до того, що офіційна кількість чехів у рідній країні суттєво зменшилася і сягає шести мільйонів. Якщо врахувати, що зросла і кількість тих, які вказали у переписному листі одразу дві національності, то бачимо чітку тенденція до втрати чи розмивання національної ідентичности як такої.
Так само ця країна веде перед в Европі і за втратою релігійности. До вірян себе віднесли у переписі 2021 року лише 1.4 мільйони мешканців. Понад п’ять мільйонів назвали себе атеїстами, ще чотири мільйони навіть не заповнили цієї графи, вважаючи таке запитання зайвим.
Найбільшої конфесією Чехії залишається Римо-Католицька Церква, але й її вплив зменшується катастрофічно. Якщо у 1991 році римо-католиками себе назвали чотири мільйони чехів, то у 2021-му – їх залишилося лише 741 тис. За останніх десять років Римо-Католицька Церква втратила ще четвертину прихильників. Інші конфесії мають значно менше вірян. Таким чином Чеська Респуб-ліка є першою країною Европи, де абсолютна більшість громадян не належить до жодної релігійної спільноти.
Цікаво, що‚ за опублікованими даними, до русинів, яких тут записують окремо від решти українців, зголосилося лише 608 осіб. У той час, як у 1991 році таких було утричі більше 1,900 осіб. З кожним переписом кількість русинів зменшується, попри те, що весь час триває потужна міґрація з Закарпаття до Чехії, і значну частку (якщо не основну) тутешньої української меншини складаються саме закарпатці. Однак‚ вони себе ідентифікують українцями, спростовуючи твердження про насильницький характер української ідентичности на Закарпатті. Результати перепису в такій ліберальній країні, як Чехія, засвідчують це на рівні промовистих цифр.
Неуспішність русинства у Чехії тим паче показова, що Прага 100 років тому стала для закарпатців колискою національного відродження. Себто історичне тло, здавалося б, мало сприяти „русинству“. Проте тих кілька політиканів з Закарпаття, яких пов’язують з московським впливом, що прославилися хіба гучними українофобськими заявами, чеська поліція заарештувала за кримінальні вчинки, ще більше посиливши відчуття „русинського“ занепаду.
Ужгород