У цьому тексті Марія Берлінська, учасниця бойових дій, громадська діячка, засновниця Центру підтримки аеророзвідки, аналізуючи недавнє минуле, оцінюючи теперішній момент і розглядаючи найближче майбутнє, попереджає, що в жодному разі не можна заспокоюватися і недооцінювати ворога.
1. Росія вторглась 8.5 років тому. Останні роки війна повністю зійшла з суспільних радарів, залишаючись в фокусі уваги вузького кола ветеранів та волонтерів.
У повномаштабне вторгнення не вірив Президент Зеленський: “просто перестать стрелять и посмотреть в глаза путину”. Не вірили західні уряди продовжуючи торгівлю навіть в оборонній сфері. Не вірила більшість всередині країни.
Я пам’ятаю як на ветеранів, які повторювали, що росія незабаром повернеться з великим терором, дивились як на міських божевільних. Нічого не казали, але було видно, що співчували. В перші дні війни ветерани не вийшли з плакатами “Ми вас вісім років попереджали!”, натомість тихо зібрались у військкомати.
Але факт є факт – ветерани попереджали, ніхто не вірив.
2. Народ не був попереджений офіційними особами. Ми всі розуміємо, що важливо було не піднімати панік. Однак хтось з офіційних осіб повинен був, за кілька днів до початку війни, сказати принаймні щось розмите, на кшталт “Ми будемо робити все можливе, щоб ґарантувати вашу безпеку. Однак якщо у вас є малолітні діти та літні батьки – краще відвезіть їх подалі. Ми впевнені, що ситуацію вдасться стабілізувати, однак найближчим часом здійснюйте заходи з безпеки своєї сім’ї на власний розсуд і відповідальність”.
Зараз не час і не місце порушувати питання відповідальности керівників країни. Але факт залишається фактом – всі ці жінки, старі і діти вбиті російськими солдатами, не були навіть натяком попереджені своїм урядом про маштаб небезпеки.
3. Захід не мав плану Б для Украї-ни. На нещодавніх зустрічах з сенаторами в Вашинґтоні я говорила їм непопулярну зараз річ, але це було саме так: “We felt betrayed”. Перші місяці ми почувались зрадженими. Нам дали трохи тактичної зброї проти тисяч танків і літаків, нам дали три дні на те що ми впадемо. На те, що вся Україна перетвориться в суцільну катівню і братські могили.
Побачивши, що ми встояли, під тиском своїх виборців, західним політикам довелось приймати рішення про підтримку. Рішення максимально гальмувались російськими лобістами через спеціяльні ІПСО (інформаційно-психологічні операції – ред. ): “В Україні корупція, все вкрадуть, нічого не доїде на фронт, вони не вміють цим користуватись, вони не зможуть це обслуговувати, вони все одно програють, треба думати про свої економіки, інфляція, енерґетична криза, українці самі винні, бо не хочуть домовлятись… Тільки не давайте Україні зброю!”
Зі скрипом повільної бюрократії, під тиском виборців, що онлайн спостерігали масові вбивства, на кінець весни процес все ж почався. Але і зараз надісланої зброї критично недостатньо. Кожен день відсутности зброї коштує нам сотні мертвих і скалічених людей. Але Німеччина досі не може дати танки, США не надає ППО та літаки, з деяких країн вимолюємо боєприпаси.
На початку війни нас залишили взагалі наодинці з ядерними божевільними. Хоча в західного світу, як і в українського суспільства було вісім років на підготовку. Вісім років, які аґресор активно готувався.
Я не зустрічала ні українських, ні західних політиків, які б відчували власну відповідальність за те, що сталось.
4. Півтора мільйона русні і ядерна безтурботність. З попередніх пунктів висновок наступний: ніхто з перших осіб вашої країни вас чітко не попередить, ніхто не займатиметься вашою підготовкою. Ніхто зі світових політиків не візьме на себе відповідальність за те, що не дали вчасно росії по зубах.
У цих питаннях вірте лише собі, своїм близьким, і ветеранам, які били в набат вісім років.
До вас не вийде президент і не скаже: “Шановні українці, до нас заїжджає незабаром ще до мільйона русні. Готуйтесь, тому що йде важка зима і велика війна. Ми встоїмо, але чесно попереджаю, що все найважче лише починається, тому зробіть ось ці конкретні кроки”
Ми не почуємо також і від Заходу щось на кшталт: “З огляду на вражаючу небезпеку, в цій ситуації ми блискавично ухвалили рішення пере-дати всі пріоритетні види озброєння для України в рекордні терміни. Ми повністю ізолюємо росію (не так як зараз): жодного бізнесу, жодних активів.“
Що ми натомість чуємо – всі знають: переможні наративи та погрози без конкретики: “Те, що вони проводять мобілізацію, значить, в них все погано. Якщо вони продовжать, наслідки будуть жахливі.” Про жахливі наслідки для росії ми чуємо з 2014-го.
5. Ми входимо в етап битв між мільйонними арміями. Можна скільки завгодно ніжити себе думками різнобарвних експертів про те, що “росія мобілізується у відчаї і за кілька тижнів програє. Мобілізація небоєздатного гарматного м’яса в корумпованій системі заздалегідь провальна. В них не вистачить фахівців, зброї та логістики. Почнуться бунти, росія посиплеться зсередини.”
Люди чують те, що хочуть чути.
Але перше правило будь-якої війни звучить так – програє той, хто недооцінює ворога.
Російський мобілізаційний потенціял – до 25 мільйонів. При тому, що Україна вже мобілізувала більшість свого найкращого ресурсу, армія втомлена важкими битвами і втратами. А ворог дасть свіжий ресурс. І навіть якщо боєздатним виявиться лише кожен п’ятий – з одного мільйону – це додаткових 200 тисяч до тих 250 тисяч, що вже задіяні в Україні.
На великих числах створюється ефект, коли кількість переходить в якість, навіть коли мова йде про російську армію.
Справді, більшість з них готові воювати лише з дивану, коли війна йде тлом з телешоу. Але низький рівень мотивації воювати за Путіна компенсується банальним бажанням вижити. Всі, хто захоче вижити, стануть гарними воїнами. І результативно вбиватимуть нас.
Дотепер млявий волонтерський рух набере маштабних обертів, адже війна торкнеться майже кожної сім’ї. Будуть передавати все – від теплого одягу до дронів. Так у війну будуть втягнуті всі, і відповідно ресурс країни з населенням в 146 мільйонів. Так із шизофренічних пропаґандистських шоу, з телевізора, війна перетече в кожну їхню ізбу. Так війна стане для росіян народною.
6. Готуйтесь або вмирайте. Вже за місяць гігантська хвиля орди хлине в Україну.
Ви не вірили що почнеться велика війна, бо вас офіційно про це не попередили? І ви не готуєтесь, почувши про те що в росії відбувається маш-табна мобілізація? Якщо ви досі чекаєте на якийсь знак – то ось він. Готуйтесь. Це екзистенційна війна, тобто, або ми, або вони.
Неважливо, якою мовою ви говорите, який у вас рівень освіти, доходів, і де ви живете. Вас кинуть в підвал і заб’ють палицями до смерті. Просто тому що ви – українець.
Купіть зброю, рацію, дрон і аптечку, екіпірування. Навчіться всім цим користуватись. Організуйте тренування з сусідами, родичами і колеґами. Коли прийдеться воювати, часу тренувати вас уже не буде. Читайте і дивіться ролики про військову тактику. Вмійте окопуватись. Майте запас їжі і води.
Ті, що завтра підуть на смерть – йдуть, щоб виграти для свого народу час, щоб ми встигли підготуватись. Підготуватися, щоб вижити.
Ви не побачите тих, що виграють нам час, у безкінечних етерах, де диванні експерти заспокійливим голосом арестовичів заколисують нашу виснажену психіку. Але саме ті, хто виграють час на фронті, відчувають відповідальність за ваше життя.
Вони, а не політичні чиновники цього світу. Жоден президент не понесе відповідальність за вашу смерть.
7. А як програти війну? Я була однією з тих, хто вісім років повторювала мантру, що незабаром росія прийде з великою війною. Тому, не вірте таким як я, ми просто псуємо вам усім гарний настрій і розводимо паніку.
Правильний спосіб – вірити в заспокійливу аналітику безкінечних експертів, дивитись приємні смішні меми про недоумкувате гарматне м’ясо ворога. Живіть, як і раніше, пасивно чекайте, що скоро все налагодиться. ЗСУ все вирішить, а ви – не в армії, тому ви нічого не можете зробити. Нагорі – видніше.
Не тренуйтесь. Не організовуйте людей для підготовки до спротиву і партизанської боротьби. Не купуйте спорядження. Не скидайтесь на дрони та рації для армії.
Не беріть на себе відповідальність. Станьте ідеальною жертвою. Безкі-нечно переглядайте стрічку новин і читайте приємні промови політиків в очікуванні швидкої перемоги.
Вірте, що росія – слабка і скоро рухне. Вірте, що 1.5-мільйона армія нічого не вирішить, а ядерних ударів не буде. Вірте, що вас все це не торкнеться.
P.S. Питають про конкретні інструменти підготовки – залишаю лінк на курс “Застосування технологій в умовах війни”. Курс створений для всіх, хто хоче захищати з розумом – інтелектом і технологіями (https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:Prometheus+UAV101+2022_T2/about).
Як скорегувати вогонь по окупантам маючи в руках лише телефон? Як правильно використовувати планшет, рацію, дрон, Старлінк? Як не видати свої позиції? Це мають знати вже навіть старшокласники.
Поширте серед знайомих бійців, рятівників, медиків, пройдіть самі. Курс повністю безкоштовний.