15 вересня, 2016

Фільм „Спадок нації“ показали в Бельгії

Учасники перегляду фільму (зліва): Ганя Дибайло, Богдан Дибайло, Марія Кобилянська, Леся Воронюк, Марійка Карпа, Марія Капечук, Марічка Галабурда.

БРЮСЕЛЬ. – Після успішних показів фільму „Спадок нації“ в кількох містах Німеччини та Чехії, автори стрічки приїхали до Бельгії. Девіз фільму – „Вишити, щоб вижити”. Фільм „Спадок нації“ вийшов навесні цього року, він триває 86 хвилин.

Перший показ відбувся 1 вересня в приміщенні Посольства України у Бельгії. Пресова служба Посольства подала: „Фільм, який створили режисери Леся Воронюк і Олександер Ткачук, розповідає про етнографічні особливості національної української сорочки та пов’язані з нею традиції, а також про людські історії, де йдеться про те, що вишиванка – це символ і оберіг багатьох поколінь українців. Особливе місце у стрічці приділено ролі вишиванки, як символу нескорености і боротьби українців за свободу і незалежність, включаючи протистояння російській аґресії сьогодні“.

Автори фільму Леся Воронюк (зліва) і Олександер Ткачук з головою Об’єднання Українок Бельгії Наталею Осташ.

Автори фільму Леся Воронюк (зліва) і Олександер Ткачук з головою Об’єднання Українок Бельгії Наталею Осташ.

„Сучасна тенденція вишиванки є такою, що майстрині, які працюють ручною вишивкою, намагаються зберігати автентичність. Фабрики, які працюють масово, спрощують орнаменти“, – розповіла Л. Воронюк. О. Ткачук відзначив, що „феномен і унікальність вишиванки полягає в унікальності української жінки, кожна з яких намагається вишити свою сорочку якнайкраще“.

Л. Воронюк та О. Ткачук стали одними із ініціяторів „Всесвітнього дня вишиванки“. Репортаж про показ фільму в Льєжі подав журналіст Рaдіо Свобода Віталій Єремица. В Льєжі фільм висвітлили 2 вересня в Українському культурному центрі ім. св. Софії. Гостей вітала голова відділу в Льєжі Об’єднання Українок Бельгії (ОУБ) Галина Билина-Шаповал. Л. Воронюк та О. Ткачук розповіли, що це перший повнометражний документальний фільм про вишиванку. Вони їздили по всіх реґіонах України.

До створення фільму долучилося понад 20 осіб з усього світу – оператори, журналісти, громадські активісти. Фільм має англійські, німецькі та французькі написи. Спонзором фільму є Чернівецька міська рада та меценати. Фільм складається з двох частин. Перша – етнографічна, в якій автори показали розмаїття вишивки кожного реґіону. А друга – історії людей, життя яких змінила вишита сорочка. Крім України, є історії з Канади, Італії, Німеччини, Росії та Об’єднаних Арабських Еміратів.

У фільмі є краєвиди України, кадри з фронту на Донбасі, де під сучасну пору йде війна. Фільм розповів про українську родину, сім поколінь якої живуть в Канаді і досі володіють українською мовою та зберігають вишиті сорочки, як сімейну цінність. Є історія про те, що люди, покидаючи охоплений війною Донбас, брали зі собою вишиванки. Вони знали, що за вишиті сорочки їх можуть заарештувати, але все одно це робили. Сучасні жінки вишивають сорочки чоловікам та синам, які воюють на сході України. У фільмі є історія Ольги Ільків, зв’язкової головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Її позбавили волі на 11 років. Але вона таємно вишивала, голку робила з рибної кістки.

Режисери фільму дізнались про чотирьох сестер з родини Галабурдів, які нині мешкають у Бельгії, Німеччині та Австралії. Їхніх батьків німці вивезли на примусові роботи до Німеччини. Мама зберегла традицію вишивання і передала донькам.

Є у фільмі кадри, які оповідають про Голодомор на Буковині в 1947 році. Дві бабусі розповіли, що у той час в Івано-Франківську вишиті сорочки можна було обміняти на харчі.

Голова ОУБ Наталя Осташ розповіла: „3 вересня фільм привезли до містечка Дур (Елюж), неподалік Франції. Темою вишиванки зацікавилися Ані Рак та Ролан Тібо, власники невеликої кінозалі „La Roulotte Thеаtrale“. Батько Ані був українцем і передав дочці любов до України. Всі члени сім’ї мають вишиванки і за кожної нагоди одягають їх. Так було і на показі 3 вересня. На перегляді українців було менше, публіка, в основному, складалася з бельгійців. Вечір продовжився спілкуванням навколо голубців та млинців з сиром.

В Антверпені фільм був висвітлений 4 вересня в прекрасній залі кінокомплексу „Cinema Zuid“. Відкрила показ фільму Надя Сеничак, голова відділу ОУБ в Антверпені. Л. Воронюк подякувала всім, що прийшли подивитися на фільм‚ представила присутніх на залі нашого батька та моїх сестер Олю і Одарку з приятелем Дирком. Н. Сеничак представила свої вироби – маґнети з українськими взорами, які продавалися і дохід пішов на допомогу війську Україні. Українські гості 6 вересня поїхали до Парижу.

Коментарі закриті.