25 лютого, 2016

У Хорватії живе майже 2‚000 українців

Провідник української національної меншини в Хорватії Славко Бурда.

Провідник української національної меншини в Хорватії Славко Бурда.

Провідник української національної меншини в Хорватії Славко Бурда.

Провідник української національної меншини в Хорватії Славко Бурда за фахом – економіст. Народився 19 листопада 1950 року у місті Вербас у Воєводині‚ живе і працює в Заґребі. На український культурний ниві він діє вже 49 років. Тепер він є головою Культурнo-освітнього товариства „Кобзар“ в Заґребі, першим заступником голови Европейського Конґресу Українців і заступником голови Хорватсько-українського товариства. За свою віддану і жертвенну громадську роботу він має нагороди від Уряду та Президента Республіки Хорватії д-р Франє Тудьмана, Патріярха Київського і всієї Руси-України Філарета і Президента Укрaїни Віктора Ющенка. С. Бурда розповів Богданові Ліському про українців в Хорватії, їхнє становище і їхню діяльність.

Українці в Хорватії як національна меншина в цих просторах існують понад 120 років. За даними останнього офіційного перепису населення, який був у 2011 році, українців тут було 1‚878, але вважається що їх є багато більше. Перші українці переселилися в Хорватію в кінці ХІХ ст. Вони походили переважно з земель‚ які тепер становлять Тернопільську, Івано-Франківську і Львівську області і частково Буковину й Закарпаття. В Хорватії вони осіли в Славонії, точніше в теперішній Бродсько-Посавській області.

Крім цих економічних еміґрантів, на території Хорватії після Першої світової війни і краху Української Народної Республіки були українські студенти‚ які не могли записатися на студії в Львові під польською окупацією та прийшли на студії в Заґреб.

Молоді українці Хорватії.

Молоді українці Хорватії.

Крім них‚ тут опинилося й кілька українських політичних еміґрантів. Після проголошення незалежности України і Хорватії в 1991 році з України в Хорватію переселилося близько 300 осіб, в основному жінок, які тут вийшли заміж.

Перша українська організація під назвою Українське товариство „Просвіта“ заснована 29 червня 1922 року у Заґребі. Друга – „Студентська громада“ 1923 року також у Заґребі і вона спочатку діяла в складі хорватського товариства „Hrvatska Narodna Omladina“ або „Sveslavenska Uzajamnost“. Пізніше студент архітектури Антін Івахнюк заснував товариства „Пробоєм“ і „Лихвар“ (1938 рік). У 1940 році „Студентська громада“ і „Пробоєм“ об’єдналися в нове товариство „Дніпро“. „Просвіта“ у 1934 році мала 619 членів‚ організованих у 18 філій на території Боснії і Хорватії.

Під час Другої світової війни тереновий провідник ОУН Василь Войтанівський заснував Українське представництво, яке‚ між іншим, займалося і організуванням культурної діяльности українців. Необхідно згадати, що 1945 рік мав дуже трагічні наслідки для хорватських українців. Коли Юґославія була в союзі з СССР‚ засуджено на смертний вирок значне число визначних представників тутешної еміґрації, особливо інтеліґенції, членів ОУН. Пережили тільки щасливіші‚ які отримали тюремний термін або втекли в країни Заходу.

Після війни до заснування Союзу русинів-українців Хорватії у 1968 році і Культурнo-освітнього товариства русинів-українців в 1972 році не було жодного українського товариства. Потім були засновані культурні товариства в Славонському Броді і Осієку‚ а у 2002 році засновано Товариство української культури і в 2008 році Українську громаду Хорватії. Ця організація має в своєму складі дев’ять зареєстрованих місцевих товариств. В культурних товариствах діють танцювальні, музичні, драматичні і літературні гуртки, хори, оркестри.

Кілька років тому існувала Асоціяція української християнської родини як головна організація, до якої входили Товариство жінок, Угрупування молоді, науково-культурно-освітнє товариство „Українознавство“. Не знаємо, чому їхня діяльність припинилася. Існують також організації, до праці яких залучені представники хорватського народу. Це Хорватсько-українське товариство, Угрупування україністів і Товариство хорватсько-української співпраці. Від 1968 року на філософському факультеті Університету у Заґребі викладалася українcька мова і література, а після проголошення незалежности Хорватії від 1994 року існує Катедра української мови і літератури.

Українська громада Хорватії видає журнал „Вісник“, який виходить що два місяці. Поряд з журналом вона публікує книги‚ які написали українці Хорватії. Українці мають у Петровцях, Вуковарі, Шумчу і Каніжі при хорватських початкових школах відділення‚ в яких вивчають українську мову і культуру. Для учнів українців‚ які немають цього, організовується літня школа. 90 відс. українців Хорватії – греко-католики і у кожному місті‚ де вони живуть‚ є храми.

У Хорватії вдалося створити суцільний модель захисту прав національних меншин на державному рівні і узгодити його з европейським досвідом і стандартами. Важливо підкреслити‚ що за правилом культурної автономії національні меншини інтеґруються в хорватське суспільство, а не асимілюються. Українська меншина користається підтримкою хорватської держави на рівні інших національних меншин.

З самого початку незалежности України і Хорватії, ми встановили добре співробітництво з Урядом України, різними міністерствами і Верховною Радою України. Співпрацюємо і з неурядовими організаціями: Українською Всесвітньою Координаційною Радою і „Світ-Україна“‚ Европейським Конґресом Українців‚ а також з Світовим Конґресом Українців.

Дуже добре співпрацюємо з Посольством України у Хорватії. Ми разом організуємо зустрічі, круглі столи на різні теми, викладання, презентації і виставки. Ми разом ширимо правду про війну на сході України. Ми зібрали і відправили допомогу українським військовим і далі це робимо. Ми брали участь у реабілітації бійців‚ які одужували в Хорватії. Також, ми приймали на відпочинок дітей втікачів з сходу України на Адріятському морі. Таких дітей було 600. Акцію продовжимо і в 2016 році.

Співпрацюємо і з українцями Боснії, Сербії, Словенії і Угорщини.

Майбутнє українців в Хорватії‚ збереження їхньої національної і культурної ідентичности зараз залежить найбільше від них самих. Можливостей розвитку є і їх треба використати. Українці мають свою центральну організацію, свої культурні товариства, бібліотеку, катедру української мови і літератури. Потрібно тільки шанобливо ставитися до інших‚ проблеми вирішувати разом.

Коментарі закриті.