Суд самопроголошеної „Донецької народної республіки“ 11 червня визнав британців Шона Піннера та Ейдена Асліна, а також громадянина Марокко Саадуна Брагіма винними у спробі насильницького захоплення влади у „ДНР“, а також у проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльности. Усі троє – військовослужбовці Збройних сил України, які підписали контракти ще до початку російського вторгнення. Всім трьом винесли смертний вирок. Піннера, Асліна та Брагіма взяли в полон під час облоги Маріюполя. Суд пройшов у найкоротші терміни й не був відкритим для журналістів. Усі новини, що надходили із суду, з’являлися у російських державних засобах масової інформації. Самі Шон Піннер та Ейден Аслін просили Прем’єра Бориса Джонсона допомогти з їхнім обміном Віктора Медведчука, голову української партії „Опозиційна платформа – За життя“.
В МЗС України заявили, що всі іноземці, які воюють на українській території в складі ЗСУ є військовослужбовцями ЗСУ. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, на них поширюється правовий статус комбатантів. Всі військовослужбовці ЗСУ, які потрапляють в полон ворога, користуються правами військовополонених.
Британець Е. Аслін збирався одружитися на початку квітня. У 2018 році він приїхав в Україну до своєї дівчини і незабаром став морським піхотинцем у Збройних силах країни, отримавши друге громадянство – України. Підрозділ, у якому служив Аслін, обороняв обложений російськими військами Маріюполь. Бомбардування міста йшли щодня. Підрозділ був відрізаний від основних сил української армії. На власне весілля Е. Аслін не потрапив. 21-річний марокканець С. Брагім також був у Маріюполі. Він не міг знайти у Марокко роботу, тому в 2019 році переїхав до України. Сім’я допомогла йому купити квиток до Полтави за 100 дол. Протягом року на курсах Саадун вивчав російську, після чого вступив до Київського політехнічного інституту на факультет авіяційних та космічних систем, але не закінчив його. У 2021 році Брагім підписав трирічний контракт і подався служити разом з Ейденом, з яким познайомився у соцмережах. Колишній менеджер з переробки відходів із Британії Ш. Піннер, за словами родичів, переїхав із дружиною в Україну та пізніше підписав контракт із ЗСУ. Трирічний контракт Піннера мав закінчитися наприкінці цього року. Після цього він плаянував займатися гуманітарною роботою, але почалася війна.
Наприкінці травня військовослужбовці, які тижнями обороняли „Азовсталь“, здалися в полон.
Росія вже спробувала поставити Британію у незручне становище, коли спікер Кремля Дмитро Пєсков заявив, що якщо Британія оскаржуватиме вирок, то таким чином визнає легітимність суду так званої „ДНР“, а значить – і суверенітет „ДНР“.
За словами Д. Пєскова, до Росії ніхто з британців не звертався. Б. Джонсон заявляв, що Британія з цього питання співпрацює з владою України, з чого можна припустити, що влада двох країн хотіла б обміняти Піннера та Асліна. Питання лише в тому, на кого.
Але всі троє „засуджених“ уклали контракти із ЗСУ – українське законодавство не забороняє брати на службу іноземців. Як, до речі, і російське, щоправда, для іноземних найманців є обмеження.
Більшість статтей самопроголошена влада „ДНР“ взяла з російського кодексу ще у 2014 році, передбачивши лише можливість виносити смертні вироки. Тоді ж вони визначили, що страта буде здійснюватися через розстріл. Але не зовсім зрозуміло, як у „ДНР“ обирали статті для переслідування іноземців – усі троє жили в Україні як мінімум кілька років, а один з них має український паспорт.
Міжнародне право каже, що Росія має поводитися з іноземними військовими як із військовополоненими. Але Росія стверджує, що іноземці не є комбатантами та не мають права на статус військовополоненого.