За сприяння департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної адміністрації (керівник Олександр Левочко) відбулася прес-тура журналістів київських видань до Меморіяльного музею Марії Заньковецької в селі Заньки Ніжинського району та до Історико-меморіяльного музею-заповідника Пантелеймона Куліша „Ганнина пустинь“.
4 серпня 1854 року в селі Заньків народилася акторка М. Заньковецька, грою котрої драматург Марко Кропивницький був настільки зворушений, що після однієї з репетицій заплакав, зняв бірюзовий перстень і вдягнув їй на палець зі словами: „Заручаю тебе, Марусю, зі сценою“, та про котру композитор Петро Чайковський висловився сакраментально, даруючи їй на сцені лавровий вінок із написом „Безсмертній від смертного“.
Портрет мандрівника-мореплавця Миколи Миклухо-Маклая в музеї „Вітрила Миклухо-Маклая“.
А 7 серпня 1819 року Чернігівщині народився П. Куліш, автор першого українського історичного роману „Чорна рада“, укладач абетки українського правопису, перекладач на українську мову Біблії, друг і соратник в українській справі Тараса Шевченка і фізика, публіциста та перекладача Івана Пулюя, винахідника „рентґенівських“ променів.
Меморіяльному музеї М. Заньковецької директорка Ольга Новак розповіла про романтичні і захоплюючі історії з життя і творчости геніяльної акторки, а в Історико-меморіяльному музеї „Ганнина пустинь“ на гостей очікували дві хати цікавих музейних експозицій і леґендарна Алея закоханих, що веде місця останнього спочинку П. Куліша та дружини Олександри Білозерської, яка згодом стала письменницею Ганною Барвінок.
Ми потрапили в розпал святкування 201-го дня народження П. Куліша. Заупокійну молитву відправили три священики Чернігівської єпархії Православної Церкви України, перед відвідувачами музею виступили з патріотичними піснями сучасні виконавці, капеля бандуристок та фолкльорний колектив.
П. Куліш з дружиною оселився в Мотронівці в 1883 році. Саме на хуторі письменник перекладав Вільяма Шекспіра, Гайнріха Гайне, Йоганна-Вольфґанґа Ґете, завершив працю „Отпадение Малоросии от Польши“.
П. Куліша переслідувала царська поліція та цензура, більшовицька влада затаврувала проукраїнського письменника й видавця званням „буржуазного націоналіста“ без права друкування його праць десятиліттями.
Лише з 2000 року стараннями тодішнього голови Верховної Ради України Івана Плюща поблизу поховання подружжя Кулішів у Мотронівці поставили знак про спорудження музейного комплексу. Відтворені два будинки. В одному народилася, жила і стала на весільний рушник О. Білозерська.
Друга будівля „Піддубня“ — реконструкція хати Кулішів, побудованої у 1877 році, на сволоку якої був напис: „За доброю порадою своєї дружини побудував Пантелеймон Куліш“.
Поруч є панорамна скульптурна композиція, що зображує П. Куліша й О. Білозерську. Трохи далі – Алея кохання: доріжка, що під кронами височезних лип і дубів веде до відкритих, ніби у вічність, дерев’яних воріт. За тими воротами –могили П. Куліша, Ганни Барвінок і її брата Василя Білозерського. Поряд – капличка Пантелеймона Цілителя, на честь якого отримав ім’я знаменитий письменник.
Журналісти разом з посадником Батурина Леонідом Душею та директоркою заповідника Наталією Ребровою біля Батуринської фортеці.
Серед раритетних речей хати Куліша – мармуровий умивальник зі старезним дзеркалом, у яке дивилися Тарас Шевченко, Леся Українка, Марко Вовчок. Про все це розповіла відвідувачам наукова співробітниця музею Алла Богдан.
У Куліша на хуторі було дуже заможне господарство, яке, на відміну від літератури, його непогано годувало, але більшість цих доходів він віддавав на користь української справи, і цю благородну традицію згодом успішно продовжив найвидатніший меценат вже ХХ ст. Євген Чикаленко, котрий, маючи великі маєтки, підтримував багатьох українських інтелектуалів, наслідуючи Кулішеве: „Оддай усе за Вкраїну. Оттоді покажеш, що її любиш!“.
Журналістська братія змогла долучитись після музейного комплексу „Ганнина Пустинь“ до оглядин ще однієї туристичної перлини історичної Чернігівщини – Національного історико-культурного комплексу „Гетьманська столиця“ в Батурині, який вражає відвідувачів ще одним нещодавно відкритим музеєм мандрівника-мореплавця Миколи Миклухо-Маклая.