Олена Іванчук чотири роки працювала другим секретарем Посольства України в Ізраїлі і очолювала Український культурний центр, який був відкритий завдяки старанням тодішнього Посла України в Ізраїлі Генадія Надоленка. Вдалося зробити багато, за що вона вдячна товариству „Українці в Ізраїлі“, Об’єднанню вихідців з України та волонтерській організації „Ізраїльські друзі України“, яка зробила особливо багато корисного Україні після початку російської аґресії на сході країни.
Вже другий рік О. Іванчук очолює консульський відділ Посольства України в Японії. Це інша посада, інші завдання, спілкування з людьми, які приходять зі своїми проблемами і чекають на допомогу та вирішення питань. О. Іванчук повернулася до Консульського департаменту Міністерства закордонних справ України, де багато років тому починала свою трудову діяльність після закінчення Інституту сходознавства і міжнародних відносин. У департаменті займалася питаннями українсько-румунських та українсько-балканських взаємин, отримала пропозицію очолити консульський відділ в Японії. Вона розповідає: „Усе відоме раніше про цю країну, майже немає нічого спільного з реальною Японією. З самого початку потрапляєш в абсолютно інше середовище і гостро відчуваєш відмінності від того ритму, закону життя, яке було раніше. Згодом трохи звикаєш, уже не на всі реалії звертаєш увагу. Спочатку, наприклад, було незвично, що на вході в магазин, ресторан, кав’ярню маєш зняти вуличне взуття і взути капці, які чекають на тебе.
Люди, які тут живуть давно, не японці, згодом звикають. Хоча на початку відрядження мені здавалося, що жінки, які приходять на консула, здебільшого або спустошені, або збідовані. Дивлюся пашпорт: на фото квітуча, красива жінка 10 років тому, а переді мною – змарніла особа із сумними очима. Я не могла зрозуміти цього і не поспішала розпитувати жінок про те, що зламало їх, адже, за великим рахунком, кожна ситуація індивідуальна, аби робити загальні висновки. Згодом, доля звела мене з цікавими, задоволеними своїм життям жінками. Вони охоче ділилися тим, як стали самостійними, як влаштувалися у цій складній країні, як виховують дітей, долучають їх до українства. Серед них – відомі в Японії співачки, письменниці, очільниці гарних бізнесів. Говорячи про успіх, слід враховувати не лише досягнення, але й умови, за яких жінки опинялися в Японії і будували тут своє життя.
Японія відрізняється від західного світу, перш за все, не своїми надсучасними технологіями (хоча, як часто буває, в цьому пляні це країни великих контрастів і несподіванок), а світоглядом і менталітетом. Попри те, що, як стверджують знавці, протягом останніх років відбуваються суттєві зміни у світосприйнятті японців, але відмінності є настільки базовими (я б сказала генетичними), що, опинившись в Японії, ти не можеш не відчути їх. Для уникнення конфліктів – як внутрішніх, так і зовнішніх – найбільш раціональним є прийняття всіх незрозумілих, на перший погляд, правил і безумовне їх дотримання“.
Про те, як же влаштувалися українки в Японії, з якими проблемами співвітчизниць стикається український консул О. Іванчук в Японії, як поширюється українство в далекій країні, буде в наступній публікації.