За тиждень із початку контрнаступальної операції на Харківщині, наймасштабнішого від 24 лютого контрнаступу ЗСУ на північному сході України, українські військові звільнили 388 населених пунктів, близько 8,500 кв. км та близько 150 тисяч наших людей стали вільними від окупації. Про це 14 вересня повідомила заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.
„Щодо звільнених територій на Харківщині – цифри постійно уточнюються, бо процес – у динаміці. Крім того, звільнені території ще потребують проведення додаткових заходів безпеки та стабілізації для того, щоб там можна було безпечно проживати. Тому, офіційні повідомлення з цифрами звільнених населених пунктів надаються з свідомим запізненням і можуть враховувати чи не враховувати проведені стабілізаційні заходи, а отже – різнитись“, – уточнила вона.
13 вересня міністер оборони України Олексій Резніков заявив, що наступ українських військових на сході пройшов набагато „краще, ніж очікувалося“. Водночас він наголосив, що тепер звільнені території мають бути захищені від можливого повторного наступу з боку Росії. За його словами, російські сили можуть атакувати розтягнуті лінії постачання, а українські війська можуть потрапити в оточення, якщо просунуться занадто далеко.
“Ця операція зі звільнення Харківської області тривала кілька днів, і вона планувалася на кілька днів… Операція триває, її розплановано до повного звільнення Харківської області“, – сказала Г. Маляр 13 вересня.
У Харківській області 10 вересня ЗСУ зайняла міста Ізюм і Куп’янськ, обидва були ключовими вузлами постачання і матеріяльно-технічними центрами для російських військ на Донбасі. Ізюм був однією з найбільш укріплених ділянок російської лінії фронту.
Розпочавши контратаку, українські війська не зупинилися, дійшовши до першого міста – Балаклії, а умисне вирішили обійти його, щоб просунутися глибше за російську лінію фронту – спочатку до Волохового Яру, далі – через Шевченкове до міста Куп’янськ, де зуміли переправитися на лівий берег річки Оскіл і там закріпитися, створивши невідворотну загрозу оточення російських військ в Ізюмі. Вод-ночас ЗСУ атакували Ізюм з півдня.
Втрата стратегічно важливого міста Ізюм стала найбільшою поразкою Росії з часів принизливого відступу з околиць Києва. Російські сили захопили Ізюм навесні після кривавої багатотижневої битви. Колись в Ізюмі жило 40 тисяч людей. Коли місто потрапило під окупацію, там залишилося 12 тисяч жителів, які тепер раділи визволенню Ізюма з-під російської контролі.
Взяття Ізюма відкрило українській армії нові можливості на Донбасі. Міста, які Росія нещадно обстрілювала, тепер будуть у більшій безпеці. Зокрема, це стосується Краматорська і Слов’янська.
11 вересня українські військові вийшли на кордон Харківської области із Росією на півночі реґіону, повернувши контролю над смт Козача Лопань та селами Гоптівка і Токарівка.
12 вересня з’явилася інформація, що ЗСУ зайняли прикордонне місто Вовчанськ. 13 вересня Держприкор-донслужба України розмістила на своїх сторінках у мережі відео, що підтверджує визволення міста. Хоча ще напередодні російські військові оголосили Вовчанськ „столицею“ тимчасово окупованої території Харківщини замість визволеного українською армією Куп’янська.
13 вересня ЗСУ перейшли річку Оскіл вбрід у Боровій – приблизно за 30 км на північний схід від Ізюма, недалеко від адмінкордону Луганської области.
Динаміка контрнаступу ЗСУ за 6-12 вересня. Фіолетовим кольором позначені території, відвойовані ЗСУ, червоним – захоплені Росією, пастельним – зону активних бойових дій. (Мапа: „BBC Україна“)
Президент Володимир Зеленський відвідав 14 вересня звільнене місто Ізюм на Харківщині, де взяв участь у церемонії підняття державного прапора України, а також привітав і нагородив бійців-визволителів. На початку урочистостей присутні вшанували пам’ять загиблих захисників хвилиною мовчання.
„Наш синьо-жовтий уже майорить у деокупованому Ізюмі. І так буде в кожному українському місті й селі. Рухаємося лише в одному напрямку – вперед і до перемоги“, – наголосив він.
Стрімке просування ЗСУ, внаслідок розпочатої 5 вересня контрнаступальної кампанії на окупованих територіях Харківської области, призвело до того, що 11 вересня Міноборони РФ визнало, що втратили контролю майже над усією захопленою частиною реґіону, заявивши, однак, що вивели війська з Ізюму для „перегрупування“. Хоча за день до того воно говорило про посилення оборонних своїх позицій в Харківській області, вони намагалася виставити російський відступ як давно запланований крок. Але покинута військова техніка – в тому числі і дуже дорога – свідчить про те, що відступ, був радше панічною втечею через загрозу оточення.
ЗСУ продовжують атакувати російські позиції в місті Лиман, на схід від Слов’янська. 12 вересня ЗСУ звільнили місто Святогірськ Донецької области. „Росіяни з поспіхом забирали з міста свою військову техніку, а з людей лишили такий собі непотріб – тих, кого, певно, не було шкода. Словом, вони особливо і не чинили опір: під час зачистки саме з нашою групою було кілька провокацій, але ми їх відбили“, розповів „Радіо Донбас.Реалії“ нацгвардієць, який брав участь в операції зі звільнення Святогірська.
Триває українська контратака на Херсонщині. ЗСУ продовжують атакувати російські позиції поблизу Херсона, вражати російські транспортні, логістичні об’єкти, мости, переправи та понтони, намагаючись позбавити російські позиції на західному березі Дніпра постачання, і таким чином змусити їх відступити.
Зруйнований російськими військами багатоповерховний будинок в місті Ізюм (Фото: Пресслужба Президента України).
Загалом за останні два тижні, за даними ОК „Південь“, українська армія звільнила близько 500 кв. км території в Херсонській области.
ЗСУ встановили вогневу контролю майже над усією Херсонщиною, заявила керівниця об’єднаного пресцентру оперативного командування „Південь“ Наталія Гуменюк.
„Ми продовжуємо нашу бойову роботу, але про перемоги говорити поки рано, потрібно закріпитися у звільнених населених пунктах… Ми не можемо оголошувати всі наші успіхи, але ми просуваємося і тіснимо росіян, це дуже їх деморалізує“, – додала вона.
12 вересня в ОК „Південь“ повідомили, що за останній час ЗСУ деокупували п’ять населених пунктів на Херсонщині: Високопілля, Нововознесенське, Білогірку, Сухий Ставок та Миролюбівку.
13 вересня Головне управління розвідки Міністерства оборони Украї-ни повідомило, що через успішні дії ЗСУ російські військові та окупаційна „влада“ „терміново евакуюють“ свої родини із Криму та півдня України.
Українські війська завдали „серйозної оперативної поразки“ російським силам, повідомляє Інститут вивчення війни (ISW). ISW каже, що російські війська зараз постали перед „жахливою дилемою“: вони не мають ресурсів для ефективної боротьби на сході, тож їм потрібно вирішити, чи відправляти війська назад на лінію фронту під Харковом з Херсона. Але при цьому вони знають, що цим можуть скомпрометувати свої позиції під Херсоном і ризикувати поразкою.
Як вказують в ISW, блискавичний український наступ на північному сході країни змінює хід війни на виснаження. За лічені дні лінія фронту різко змінилися. Війська Росії почали тікати, а українські населені пункти – одні за одним – повертатися під жовто-синій прапор. Українські військові, захопили сотні, якщо не тисячі, російських полонених, а також цінну російську військову техніку.
Російський військовий крах, який призвів до втрати Ізюму, може бути пов’язаним з одним простим фактом: російська армія залишила свої фланги без захисту через вірогідну нестачу сил, виснаження призовників і низьку мораль. Захоплення цього реґіону було однією з головних цілей Москви у цій війні. У червні і липні її армія змогла окупувати Сєвєро-донецьк і Лисичанськ. Але впродовж останніх тижнів десятки тисяч російських солдатів перекинули на південь для стримування розрекламованого українського наступу, який почався минулого місяця в Херсонській області.
Попри те, що південний наступ міг здатися лише маневром, що відволікав увагу від блискучої атаки українських військ на півночі, насправді обидві операції були добре спланованими і підкріпленими значною кількістю військ.
14 вересня у Великій Британії успішно завершили навчання майже 5 тисяч військовослужбовців Збройних сил України за участи інструкторів з Канади, Нідерляндів, Нової Зеляндії, України та Сполученого Королівства.
В Україні через повномаштабну аґресію Росії постраждали 1,133 дитини, з них 384 загинули і ще 749 зазнали поранень.
Збройні сили України з 24 лютого по 14 вересня ліквідували 53,650 російських військових. Також захисники України знищили 2,180 російських танків, бойових броньованих машин – 4,665, артилерійських систем – 1,290, РСЗВ – 311, засобів ППО – 167, літаків – 246, гелікоптерів – 215, безпілотників оперативно-тактичного рівня – 908, крилатих ракет – 233, кораблів і катерів – 15, автомобільної техніки та автоцистерн – 3,501, спеціяльної техніки – 120. Найбільших втрат противник зазнав на Харківському та Донецькому напрямках.
У Бучі після звільнення міста від росіян було виявлено 422 тіла вбитих мирних жителів. Місця масових страт поліцейські Київщини знаходили в підвалах, на вулицях, в гаражах.
Російські військові масово відмовляються брати участь у бойових діях. Частини та з’єднання, які перебувають на території Росії, скасовують відправки особового складу на територію України через масову відмову від участі в бойових діях. Військо-вослужбовці 5-ої окремої танкової бриґади 36 армії (Улан-Уде) написали рапорти на звільнення через відмову продовжувати воювати в Україні. Військових звільняють зі служби без урахувань будь-яких пільг. Водночас особовому складу, який перебуває в Україні, відпустки надають виключно за сімейними обставинами (смерть близьких родичів). Окупанти намагаються посилити своє угруповання військ в районі тимчасово окупованого Херсону за рахунок “наявних резервів”. Для цього плянують передислокувати чотири батальйони так званих “кадирівців”, але наразі ці підрозділи також недоукомплектовані. Більшість особового складу – не чеченці, а найманці з найбідніших реґіонів Росії.