24 лютого 1917 року народилася відома українська художниця-живописець Тетяна Яблонська. Мати майбутньої художниці була викладачкою французької мови, а батько художником, графіком і викладачем словесности. Родина Т. Яблонської намагалася еміґрувати з Радянського Союзу, тому деякий час постійно переїжджала з одного міста до іншого. Спочатку вони намагалися виїхати через Одесу, потім переїхали у Кам’янець-Подільський. Проте після невдалих спроб родина переїхала до Луганська. У 1933 році Т. Яблонська закінчила сім клясів і вступила до Київського художнього технікуму. Після його ліквідації навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту. Дипломна робота „Повернення з сінокосу“ залишилась незакінченою, почалася війна. Проте це не завадило державній атестаційній комісії присвоїти Т. Яблонській звання „художник-живописець“.
Т. Яблонська пригадувала: „Я була вагітною, нас евакуювали на Волгу. В Саратові у мене народилася перша дочка. Потім поїхала в колгосп, працювала спочатку в городній, потім у польовій бригаді. У мене і в паспорті було записано: колгоспниця. Все доводилося робити: косила, скиртувала, мішки тягала… Бувало, втомишся, ляжеш відпочити, прикладеш вухо до землі, а вона гуде… Це був гул Сталінградської битви. Іноді брала в руки олівець та дитячий альбом для малювання. Жінки, солдатські вдови, котрі отримували похоронки, замовляли портрети загиблих на фронті чоловіків, давали за це яєць і молока. Я ростила дочку, вона була стимулом життя. Без неї та без мого ремесла не знаю, що зі мною було б“.
У 1944 році Т. Яблонська повернулася до Києва, де почала працювати викладачем рисунка, живопису та композиції в Київському державному художньому інституті. В цьому ж році вона стала членом Спілки художників України, а у 1945 році на замовлення Київського театру російської драми ім. Лесі Українки написала портрет Лесі Українки.
У 1949 році була написана картина „Хліб“, яка принесла Т. Яблонській надзвичайний успіх. Вона отримала свою першу Державну премію СРСР і не лише всесоюзне визнання, а й бронзову медалю Всесвітньої виставки у Брюсселі (1958 р.).
В 1950 році художниця написала картину „Весна“, де зобразила київський сквер, в якому весело граються діти. У 1951 році за це полотно вона отримала другу Державну премію СРСР.
Упродовж 1965-1966 років працювала головним спеціялістом Київ-ського зонального науково-дослідного інституту експериментального проєктування, потім завідувачкою катедри композиції, керівницею майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту. В 1968 році на з’їзді художників України виступила з різкою критикою „опіки“ мистецтва з боку партійних органів. Після з’їзду її картину „Життя триває“ зняли з виставки „за ідеологічно невірний підхід“.
У 1979 році за картину „Льон“ худож-ниця отримала третю Дер-жавну премію СРСР. За своє життя Тетяна Яблонська пройшла значну творчу еволюцію: працювала в традиціях соцреалізму, народно-декоративній та постімпресіоністичній манерах. Вона була майстром станкового живопису всіх жанрів: тематичних картин, портретів, пейзажів, натюрмортів. Крім того, Т. Яблонська займалася й мистецтвом гобелену.
Впродовж свого творчого життя брала участь у численних всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних виставках, мала понад 30 персональних виставок у Лондоні, Будапешті, Києві, містах України. У 1997 році ЮНЕСКО назвало Т. Яблонську худож-ником року. А у 1998 році вона стала лавреаткою премії ім. Тараса Шевчен-ка за серію живописних робіт.
У 1999 році внаслідок інфаркту у Т. Яблонської відмовила права рука і вона навчилася малювати лівою. У 2001 році указом Президента України Леоніда Кучми художниці Т. Яблон-ській присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
Померла Т. Яблонська 17 червня 2005 року в Києві. Твори художниці зберігаються в багатьох музейних та приватних колекціях світу, зокрема і в Національному музеї історії України у Києві.