БЕРЕЖАНИ. – У виставковій залі Музею книги демонструється мистецька виставка в’язаних робіт (гачком) бережанської майстрині, керівника місцевої філії Як зазначила директорка музею Леся Красільнікова, кожна картина – унікальний витвір мистецтва з різними цікавими сюжетами, серед яких на релігійну тематику.
Відвідувачі музею також оглядали фотовиставку з родинного архіву „Репресоване дитинство“, щоби більше дізнатися про саму героїню, адже вона походить із сім’ї репресованих, котрих радянська комуністична тоталітарна влада виселила в Сибір за участь і зв’язки з підпіллям.
Народилася М. Футерко 9 липня 1957 року у місті Інта Республіки Комі в сім’ї депортованих українців Тадея Олігурського та Анни Музички. Вона була найстаршою дитиною в сім’ї. Там же народилися її брат Ігор та сестра Галина.
Марина зі сльозами на очах згадує своє дитинство: барак, школу, сусідів татар, литовців, німців, сильні морози, північне сяйво… Її батько був майстром на всі руки. Своїми руками зробив багато речей, які були окрасою будинку, де жила родина. Він помер у 1984 році, не доживши до проголошення незалежности України. Мати Анна була чудовою майстринею, тому з дитинства навчала своїх дівчат вишивати, в’язати шкарпетки та рукавиці, влаштовувала чудові вечори рукоділля. Коли Марині було два роки, мама одягнула її у вишиванку. В родині збереглося чимало фотографій, де діти одягнені у вишитий одяг. А вишиті хоругви мами майстрині є у церкві Пресвятої Трійці Бережан.
Літо діти проводили в селі Рекшин на Бережанщині у діда й тітки, а, повертаючись назад в Інту, завжди везли з собою багато подарованих родичами українських книг та журналів. У 1972 році батьки купили будинок у Бережанах. Закінчивши вісім кляс, Марина спробувала вступити в педагогічне училище, але радянська влада дітям із родин репресованих це не дозволяла. Довелося їхати до родичів у Казахстан, де вступила у кооперативний технікум.
Після закінчення технікуму в 1975 році повернулася в Інту. Вийшла заміж і в родині народився син Олег, котрий нині захищає нашу Україну від російського аґресора. Молодший син Ярослав – відомий у громаді волонтер, друг багатьох захисників і меценатів, тож мама дуже пишається своїми синами, родиною, також допомагає й підтримує їх із волонтерством, мріючи про якнайшвидшу перемогу і мир на багатостраждальній землі.
1982 року родина приїхала в Україну, в м. Стрий. М. Футерко деякий час працювала бухгалтером на макаронній фабриці. Також їздила за кордон на заробітки, де в хвилини туги із наснагою творила свої в’язані гачком картини. 2000 року остаточно переїхала в Бережани. Із того часу очолює Бережанську філію кредитної спілки „Вигода“.