Що це таке – „кримінальна справа Віталія Шабуніна“? Як пов’язати ім’я цього молодого політичного і громадського діяча‚ голови Центру протидії корупції‚ керівника Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюра України – з криміналітетом? Аби зрозуміти це‚ вхопімося за логічний ланнцюжок‚ згадавши одну важливу подію у парляментському житті України.
Отже‚ 23 березня цього року депутати внесли вельми помітні зміни у систему електронного деклярування: змінений закон зобов’язує подавати е-деклярації не лише всіх державних чиновників‚ але й представників громадських антикорупційних організацій. Що тут з законотворчістю вийшло щось не те‚ зайве й говорити. Чиновники мають доступ до державного бюджету‚ звідти‚ через різні хитромудрі схеми‚ збагачуються – тому країна‚ на вимогу Европейського Союзу і Міжнародного валютного фонду й змушена була погодитися на запровадження електронного деклярування маєтків‚ котрими волюдіють формально „бідні“ чиновники. Інша річ – громадські антикорупційні організації‚ які працюють завдяки різним благодійним фондам‚ в тому числі й закордонним. Перед тими фондами вони й звітують за витрачені гроші‚ за так звані ґранти. До державного бюджету це не має аніякого стосунку.
Тому‚ як і слід було очікувати‚ ухвалення згаданих вище змін не дістало підтримки в українському суспільстві. Наприклад‚ експерт Центру політико-правових реформ Олександер Банчук писав тоді з даного приводу:
„Ухвалення цього закону стало помстою політиків за діяльність громадських організацій, а його положення містять суттєві порушення конституційних ґарантій. Так, на звичайних громадян покладаються додаткові обов’язки‚ обмеження і заборони за ознакою занять‚ зокрема громадських. Кожен, хто взяв участь у заході з протидії корупції (конференції, семінарі, протестах) і не подав електронної декларації, буде притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальности. Януковичеві і його компанії такі можливості й не снилися…”.
Новий цей закон гостро розкритикували у Брюселі. Еврокомісар з питань европейської політики сусідства і розширення Йоганнес Ґан під час зустрічі з віце-прем’єр-міністром з питань европейської інтеґрації України Іванною Климпуш-Цинцадзе висловився вкрай чітко:
„Зміни до закону про е-деклярування – це крок назад, а не вперед. Вони мають бути переглянуті. Е-деклярації мають бути націлені на корупцію в органах державного управління, а не перешкоджати роботі громадянського суспільства‚ активні члени якого відіграють життєво важливу ролю у забезпеченні прозорости“.
Певна річ‚ проти такої неоднозначної законодавчої ініціятиви виступили громадські активісти і передусім В. Шабунін і Центр протидії корупції‚ котрий він очолює. На їхнє розуміння‚ в Україні ще нема переконливих результатів боротьби з корупціонерами. Карають дрібних порушників – задля піару. Як у польській приказці: великі злодії малих вішають.
Такі звинувачення і нарікання дуже не подобаються владі‚ вона б воліла їх не чути. Тому найнепримиренніші антикорупціонери‚ як от В. Шабунін‚ відчувають на собі певний тиск. Зокрема з боку тих засобів масової інформації чи осібних журналістів‚ котрі перебувають на утриманні „грошових мішків“ і‚ що найгірше‚ використовуються цими „мішками“ в певних цілях. Досить легко можна визначити авторів‚ котрі лише хвалять владу‚ як і тих‚ що тільки критикують її. У цьому випадку не може врешті не дійти до якогось конфлікту між цими двома позиціями.
Й от 8 червня це сталося. Відеоблоґер Всеволод Філімоненко‚ людина вкрай низького професійного рівня‚ під час зустрічі з активістами Центру протидії корупції почав по-хамськи кепкувати з них‚ зокрема з молодих активісток центру. В. Шабунін не стримав себе – дав В. Філімоненкові ляпаса. А далі – щось дивне‚ як на українське правосуддя: за В. Шабуніна негайно взялися правоохоронці. Прокурори вже з задоволенням потирають руки‚ передбачаючи для нього тюремне покарання від двох до п’яти років. Якби ж з такою швидкістю бралися вони справжніх злочинців!
Тобто чи не є ця судова справа доказом утисків проти антикорупційного центру‚ проти незручного для влади активіста?
На думку виконавчого директора „Transparency International – Україна“ Ярослава Юрчишина, за правопорушення кожен має нести належну відповідальність, але в жодному разі це не може перетворюватися на боротьбу з активістамии та на зловживання правоохоронними органами їхніми службовими повноваженнями.
„Жодна зі справ Майдану, зокрема справа про розстріл Небесної Сотні‚ справи про перешкоджання роботі журналістів у 2016 році так швидко не розслідувалося. Тому маємо досить підстав стверджувати, що „справа Шабуніна“ є нічим іншим‚ як публічною розправою”, – каже Я. Юрчишин.
Що тут додати? Закон є закон‚ і В. Шабунін повинен відповісти за свій вчинок. Але як суспільство сприйме ширший контекст того його ляпаса – той неприємний для влади контекст‚ що його має на увазі керівник Громадського фонду „Майдан закордоних справ“‚ дипломат Богдан Яременко:
„Чи є ця справа кримінальною? Якщо брехати, то це кримінал. Якщо говорити правду, то Шабунін став жертвою провокації. І провокація ця – зовсім не придуркуваті випади Філімоненка. Фактично на Шабуніна впродовж тривалого часу здійснювався організований цілеспрямований тиск через його професійну та громадську діяльність…“.
Тепер будемо чекати дальшого розвитку цієї „справи Шабуніна“.