Указом Президента України Володимира Зеленського сотенному УПА Мирославові Симчичу 14 жовтня присвоєне звання Героя України за героїзм, виявлений у боротьбі за незалежність України, визначні особисті заслуги у становленні Української державності, багаторічну плідну громадську діяльність.
М. Симчич народився 5 січня 1923 року в селі Вижній Березів (нині Верхній Березів), повіт Коломия, нині – Косівський район Івано-Франківської области. У 1941 році вступив до юнацької сітки ОУН. Перед закінченням Коломийського архітектурного технікуму, восени 1943 року, був скерований у перший курінь Української народної самооборони в Космач, де служив кулеметником. Після двох боїв з німцями цей курінь відійшов у Чорний Ліс, окрім чоти Скуби, на основі якої була сформована нова сотня. Районовий Орел скерував Симчича знову в Коломию вести розвідку. Навесні, з приходом большевиків, сотенний Скуба відправив Симчича в старшинську школу, котра була організована в присілку Завоєли у Космачі.
Закінчивши цей вишкіл, він був скерований у Буковинську українську самооборонну армію, у сотню Криги на посаду чотового. На прохання сотенного Мороза, пізньої осені 1944 року, командування повернуло М. Симчича з Буковини у рідні краї. Мороз доручив молодому старшині вишколювати новостворену Березівську сотню. Сотня пішла в рейд на Снятинщину і Заболотів-ський район, де розгромила декілька колгоспів, а також розігнала місцеві винищувальні загони. Далі сотня рейдувала Буковиною, повернулася перед Різдвом 1945 року, а після свят отримала наказ іти на Космач.
Відбув в ув’язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні. Звільнений у 1985 році. У 2008 році в Коломиї йому був встановлений пам’ятник. 24 серпня 2012 року брав участь у Львівському вічі на День Незалежности, на якому виступив з палкою патріотичною промовою. 11 травня 2013 року М. Симчич став почесним громадянином Львова.
Життєвий шлях М. Симчича ліг в основу книги Михайла Андрусяка „Брати грому“.
15 листопада 2017 року, за поданням Івано-Франківської обласної прокуратури, Косівський районний суд реабілітував М. Симчича. У 2019 році життєпис М. Симчича став основою третього фільму з циклу „Жива УПА“ – „Я не з неба“.
М. Симчич має ряд нагород. Нині М. Симчич на пенсії. Мешкає у Коломиї, Івано-Франківської області, почесний громадянин Коломиї, член Коломийської станиці Братства ОУН-УПА. Карпатського краю.