22 грудня, 2022

Складні питання наприкінці 2022 року

Країни-члени НАТО та Ізраїль мають зброю, щоб дозволити Україні запровадити заборонену для польотів зону та зупинити геноцид, що створило б значно кращий та безпечніший світ. То чому вони досі не відправили цю зброю в Україну?

Чому Німеччина готова відправити свою систему протиракетної оборони „Patriot“ до Польщі, але не до України, хоча Міністер оборони Польщі Маріуш Блащак просив відправити її в Україну, щоб ґарантувати захист як Польщі, так і України?

Чому Пентагон ще не надсилає свою систему протиракетної оборони „Patriot“ в Україну, незважаючи на те, що вісім місяців тому, 12 квітня 2022 року, Президент США Джо Байден заявив, що Росія чинить геноцид в Україні?

Чому Ізраїль не постачає свою систему протиракетної оборони „Залізний купол“ в Україну, хоча його ворог Іран постачає Росії ударні безпілотники та користає з реальних бойових випробувань цієї техніки в Україні, яка потім може бути використаною проти Ізраїлю?

Чому країни-члени НАТО готові виділяти мільярди долярів на усунення наслідків руйнування Росією українських міст і селищ, замість того, щоб вирішити суть проблеми та допомогти Україні запобігти такому спустошенню за допомогою безпольотної зони за значно нижчий кошт?

Чому західні лідери лише реаґують на наступний небезпечний крок Путіна, замість того, щоб забезпечити дотримання основних прав і фундаментальних свобод, закріплених у Статуті ООН, для загальної користи всіх?

Дехто досі дає ту саму кульгаву відповідь, що НАТО не хоче бути втягнутим у неспровоковану війну Росії проти України, начебто відкрито постачаючи Україні деякі типи летальної зброї, зокрема американські HIMARS та німецьку систему ППО IRIS-T, а також накладаючи санкції проти Росії та заморожуючи її активи в усьому світі, що вже було зроблено, дивним чином не залучає НАТО в цю війну, а постачання найнеобхіднішої зброї, яка фактично ґарантувала б, що Україна зможе запровадити заборонену для польотів зону та припинити геноцид – залучить НАТО у війну. Це просто суперечить картезіянській логіці.

Інші продовжують наївно вірити, що можна якось домовитися про мирне вреґулювання з терористичною державою, яка цього не хоче, хоча Президент Німеччини, архітектор „формули Штайнмаєра“ для миру з Росією, 28 жовтня 2022 року після його поїздки в Україну змушений був визнати, що повномаштабна війна Росії проти України „ознаменувала остаточний, гіркий провал багаторічних політичних зусиль, включаючи мої зусилля“, і що фіктивне мирне вреґулювання з Путіном „означало б правління терору для багатьох людей в Україні і залишило б їх на милість свавільного насильства їхніх російських окупантів“, також додавши: „більше того – такий фіктивний мир лише посилить жагу Путіна. Молдова та Грузія, а також наші партнери по НАТО в Балтії живуть у страху. Несправедливий мир – це не мир – він несе в собі насіння нових воєн“.

Залишаються ще один раз такі, а потім інакші погрози Росії щодо використовування ядерної зброї, що, природно, викликає занепокоєння; однак у країн-членів НАТО є лише один життєздатний спосіб зменшити ядерну загрозу Росії – а саме чітко попередити Кремль про те, що наслідки будуть руйнівними для Росії та означатимуть кінець для російської армії. Будь-яка інша реакція була б сприйнята Кремлем як ознака слабкости та підштовхнула б його повністю використовувати свій ядерний потенціял, щоб шантажувати країни-члени НАТО в багатьох ключових стратегічних питаннях, зокрема як це Кремль робив 17 грудня 2021 року, опублікувавши свої неприйнятні проєкти угод США-Росія та НАТО-Росія про ґарантії безпеки.

Зараз більшість військових експертів сходяться на думці, що Україна виграє цю війну. Очевидно, це в найкращих інтересах країн-членів НАТО, оскільки це посилить безпеку, стабільність і процвітання у світі. Тому країни-члени НАТО повинні припинити свої незрозумілі та невиправдані коливання та постачати Україні найефективнішу зброю, щоб допомогти прискорити її перемогу та мінімізувати людські втрати та подальші руйнування, яких можна уникнути.

Евген Чолій – президент „України-2050“, президент Світового конґресу українців (2008-2018)

Коментарі закриті.