У новорічному вітанні Президент України Володимир Зеленський провістив кінець Російської імперії: „Почавши вторгнення в Україну, Путін розраховував на блискавичну війну. І зовсім не припускав, що ця війна триватиме під кінець 2022 року і кінця їй не буде видно. Путін навряд чи усвідомлює, що війну з Україною він, по суті, вже програв. Програв через рішучість українського народу, армії та політичного керівництва захистити свою незалежність. Російська ж армія виявила вкрай низький рівень бойової підготовки, командування та мотивації до війни“.
Стратегічний провал Росії віщує піднесення уярмлених нею народів. Цьому сприяють великі втрати на війні, на яку Росія кидає саме ці нації.
За даними Генерального штабу ЗСУ, втрати російської реґулярної армії до 30 грудня 2022 року становили 105,250 убитими. Якщо припустити, що втрати нереґулярних формувань „ДНР“ та „ЛНР“ та ПВК „Вагнер“ у 1.8 раза менші, їх можна оцінити в 58,500 вбитими. Тоді число вбитих з російської сторони можна оцінити у 163,750 осіб, а загальна кількість убитих та поранених – у 491,250 осіб.
Ймовірно, Путін здогадується, що російські втрати в рази перевищують українські, тож виснажити людські ресурси України найближчим часом не вдасться. Тому він обрав тактику терористичних атак проти енерґетичної інфраструктури,
сподіваючись змусити українське керівництво до переговорів на російських умовах. Проте залякати українців не вдасться. Російські ракетні атаки покищо призвели лише до того, що США санкціонували постачання Україні комплексів „Patriot“.
Ядерною бомбою Путін більше не розмахує, чи отримавши інформацію про нищівну відповідь з боку США у разі використання Росією тактичної ядерної зброї проти України, чи прислухавшись до застережень з боку Китаю та Індії. Решта ж путінських загроз маловартісні, оскільки Росія вже використала у війні проти України практично весь свій арсенал конвенційних озброєнь.
Усі союзники у питанні допомоги Україні оглядаються на США і зазвичай починають постачати ті чи інші сучасні системи українцям лише після того, як було оголошено про відповідні американські постачання.
Наслідки російсько-української війни (з 2014 року) посилюють тенденції розпаду. Після приходу до влади в Кремлі угруповання силовиків на чолі з Путіном, Росія поступово звернула на шлях реваншизму. На цей час на території колишнього СРСР вже існували сепаратистські утворення, які спиралися на допомогу Росії.
Спочатку силовим шляхом і фактично шляхом підкупу частини місцевої еліти було придушено визвольний рух у Чечні. У 2008 році Росія здійснила інтервенцію в Грузію і остаточно окупувала її частини – Південну Осетію та Абхазію, формально утворивши там підконтрольні „незалежні“ республіки, а пізніше поставила під свою контролю О. Лукашенка. На початку 2014 року вдерлась до України, захопивши Крим і частину Донбасу. Але провідні країни світу відреаґували стримано і лише від 2015 і до початку 2022 року почали запроваджувати нові санкції проти Росії і активно постачати в Україну свою зброю. Разом з тим, серед політологів Заходу розгорнулась дискусія щодо подальшого (після очікуваної поразки Росії у війні) територіяльного і політичного устрою Росії. Це дозволило б убезпечити країни НАТО, і особливо Східної Европи від можливої російської аґресії.
У 2022 році деякі представники корінних народів Росії утворили Форум вільних народів Росії, що дає змогу зробити чіткий план розпаду Російської федерації. Представники ойрат-калмицького народу вже оголосили про назалежність, а Татарстан та Ічкерія були визнані Верховною Радою України.
Розпад Російської Федерації розпочнуть Татарстан, Удмуртія, Чувашія, Мордовія, Башкортостан, Марій Ел. При розпаді на території Росії можуть утворитися три держави: Росія (Европейська), Сибірська республіка, Далекосхідня республіка.