6 жовтня, 2022

Пісенна скарбниця повстанського руху

Новітня доба збагатила український фолкльор свіжими мотивами, образами, сюжетами, серед яких важливе місце займає боротьба Української повстанської армії.  УПА – три слова, за якими ціла епоха боротьби і служіння, за якими ціле покоління, пісня якого віддзеркалювала спосіб думання загалу народу, його геройські подвиги, повні любови до рідного народу, насичені небуденним героїзмом, на який наш нарід вже давно не мав сили здобутися, через окалічення духа довговіковою неволею:

Вітай, суровий гордий ліс,
В зеленій свіжій тіні,
Чи мріяв ти, як гордо ріс,
Служити Україні?

Досить важка й жертовна боротьба вояків УПА за незалежність України ще й досі є однією з білих плям в українській історії, навколо якої відбуваються різноманітні політичні спекуляції, яких вже давно необхідно позбутися: 

Пожертва їхня недаремна
Й пам’ятати маємо завжди,
Що вони за волю, волю України,
У нерівнім герці полягли!.. 

Пісні УПА – це культурний скарб України і джерело патріотичного виховання молоді, хоча майже до кінця ХХ ст. суворо заборонялося їх публічне виконання чи поширення, а тогочасні радянські дослідники кваліфікували їх, як антиукраїнський аґітаційно-пропаґандистський матеріял, носія якого чекало досить суворе покарання. Всупереч усьому, історична правда впевнено торує собі дорогу й додає сил кожному патріоту-українцю. В цьому значну ролю відіграє й повстанська пісня, яка є невіддільною складовою золотого фонду українського музичного фолкльору, культурним скарбом для майбутніх поколінь українців. Вона творилась і жила в криївках, підпіллі, похідних сотнях і куренях. В радянській Україні її потай співали в домівках, у казематах й за дротами таборів, зберігаючи для майбутніх поколінь. Її творці й виконавці гинули й вмирали, а пісня жила, сьогодні її співає старше покоління українців та молодь. 

Проте лише в роки незалежности в Україні почали з’являтися публікації про повстанські пісні, яких записано майже півтисячі, і вони продовжують воскресати, стався значний інформаційний прорив щодо повстанської пісні в Україні. Нерівна і героїчна боротьба проти фашистів і червоних окупантів аж до початку 1950-их років  стали історичними витоками творення повстанської пісні. А широка підтримка населенням вояків УПА, пояснює те, що у важких умовах конспірації виник ще один – найновіший пласт народної творчости – повстанські пісні, в яких відображено нові історичні реалії та умови боротьби: образи лісу, ночі, криївки (схрону), московських катів, піднесено-шанобливе вживання слів „повс-танець“, „народ“, „герой“, „Слава Україні“, „Героям слава“. 

Творцями та виконавцями повс-танських пісень були очевидці чи безпосередні учасники подій і саме тому дійсність, охоплена історичною піснею, включає сферу історичного життя народу, життя політичного, як внутрішнього, так і зовнішнього. Народ не тільки відтворює події, але і дає їм свою оцінку. 

Ці пісні патріотичного змісту дослідники відносять до жанру історичних пісень, в яких події зазвичай відображаються реалістично, хоча в багатьох використовуються прийоми гіперболізації; символічні метафори (битва зображується як бенкет чи весілля, тому про початок бою говориться „наварили ляхам пива“, вістку з дому приносить зозуля – „закувала зозуленька“, а лиху вістку – „чорна галка“); сталі епітети (душа проклята, степ широкий, чорний ворон, ясні зорі); художній паралелізм („Ой то не чорна хмара з-за гори виступає, то козацьке військо в похід вирушає“); психологічний паралелізм, що підсилюються використанням символу: („Ой, у лузі червона калина похилилася“); народнопоетичні символи (дівчина – калина, козак – сокіл, могила – наречена, смерть – червона китайка).

За тематикою пісенні твори зі скарбниці повстанського руху поділяються на такі теми:

Трагічні події („Ой, у лісі, при долині“, „Ой, там у лісі, при долині“), адже в більшовицькі часи пам’ять про загиблих героїв УПА найбезпечніше могла зберігатися за законами фолкльорної традиції – в усній, пісенній формі:

Ой, у лісі, при долині
Там співали солов’ї.
Там три друзі по-геройськи
Життя за волю віддали…
І три друзі обнялися,
Ніхто пощади не благав,
Тільки рвалися ґранати
І скоростріл затраскотав… 

Так, текст повстанської пісні „Пісня про Шугая“ супроводжується приміткою „Славній пам’яті повстанця, командира УПА Йосипа Позичанюка“. Підполковник, політичний керівник і редактор підпільних видань УПА, політичний референт Команди Української повстанської армії „Північ“ (Волинь), очільник Голов-ного осередку пропаґанди при Проводі ОУН, член Української головної визвольної ради і керівник Бюра інформації УГВР, Лицар Срібного хреста бойової заслуги, подолянин Йосип Пози-чанюк (1913-1944), який загинув у бою з військами НКВД 21 грудня 1944 р. біля села Юшківці (нині Львівської області):

Хто з повстанців та не знає друга Шугая,
Хто не знає, як літає молоде орля?
Знають, знають усі хлопці, знають, як один,
Він – поет, боєць одважний, України син.
Побратиме, побратиме, вірний, дорогий,
Не забудемо про Тебе, друже бойовий!

А пісня „Гей, там далеко на Волині“ з приміткою „Івахів Василь, уродж. Села Подусова, Перемишлянського району, переслідувався поляками, часто був у тюрмах. Член УПА“:

Гей, там далеко на Волині
Створилась армія УПА.
Там вже воскресла Україна
І завітала свобода…
Горіли села і містечка,
Борці боролись, скільки сил.
В перших рядах борців-героїв
Упав Івахів, друг Василь.
Упав, як лицар України,
На полі бою, як борець,
Ціле життя страждав у тюрмах,
Геройська смерть сплела вінець… 

До них відноситься й пісня „Про Коновальця“:

Там далеко в Роттердамі сталася новина
Вбили наші вороженьки найкращого сина… 

Пісня „Про Біласа й Данилишина“:

Що перший син Василь Білас
Славний син вкраїнський,
Що другий син Данилишин
Герой оунівський… 

Пісні про цих же героїв „Під Льво-вом чорна хмара“ та „Як Лопатин-ський з-за кордону“ більш відома як „Про Лопатинського“:

Упала Зена край дороги
Із криком: „Слава! Не здавайсь!“
Упав Медвідь, а Лопатинський
На Львів, на Львів все пробиравсь…

Глибоку конспірацію в УПА („Гей, бували хмари“ (більш відома як „Піс-ня про „Савура“), „Зажурилась Україна“ (про підступне вбивство сексотами друга „Бір“), „Ой, у лісі, на поляні“ (про трагічну загибель сотника „Соловейка“ і його вояків „Орла“ й „Ореста“), „Пісня сотні Шума“, „Про Нечая“ та ін.), адже повстанці були відомі як правило лише під псевдонімами, щоб не наражати рідних і близьких на репресії німецьких чи радянських окупантів. Досить часто провідники УПА свідомо обирали собі імена відомих діячів української історії – „Богдан“, „Гонта“, „Довбуш“, „Нечай“, „Перебийніс“, „Тарас Бульба“ та ін.

Упав „Орел“, упав „Орест“,
Упав „Соловейко“.
Крикнув „Слава Україні!
Будь здорова, ненько!“

Долю поневоленої України („Сум-ний святий вечір у сорок сьомім році“, „Триста літ минає“, „Чи чуєш ти, друже, юначе“ та ін.):

Триста літ, триста літ минає,
Як наш нарід по тюрмах страждає
На українській землі…
Ой вставай, ой вставай, народе,
Здобувай Вкраїні свободи… 

Трагічну долю Карпатської України („А Тисою пливуть трупи“, „В Закар-патті радість стала“, „В Карпа-тах сум“, „Карпатські січовики“, „Цього року сумні свята“ та ін.):

В Карпатах сум і жаль настав,
Бо знову ворог Батьківщину взяв.
Зітхання проклін несеться з гір до гір,
Гуляє орда ворогів… 

– Самовіддану жертовну боротьбу вояків УПА („Вже вечір вечоріє“, „Ви в дні весняні положили життя“, „Ішли селом партизани“, „Лєнта за лєнтою“, „Ой у лісі на полянці“, „Там на півночі, на Волині“, „Чи то буря, чи грім“, „40 повстанців“ та ін.), в яких досить характерним є заклик до непохитної віри в свою правду, до єдності в боротьбі, а також бути гідними спадкоємцями слави звитяжців княжої доби та козаччини:

Ми йдем у бій, земля гуде,
радіють гори, степи,
бо нас на бій благословляє
могутній дух Мазепи… 

Продовженням цієї тематики є пісня-марш „Чуєш, сурми заграли“:

Україна-мати
Кличе нас повстати,
В бою погуляти,
Волю здобувати, гей!,

та сучасна, присвячена учасникам визвольних змагань українського народу та російсько-української війни пісня-перетекстівка „За волю України“:

І на заклик матінки Вкраїни
Відгукнулись вірнії сини.
І за волю, волю України,
Віддали своє життя вони!…

Бої УПА з прив’язкою до конкретного населеного пункту (під Гурбами – „Шумів-веснів Гурбинсь-кий ліс“, під Космачем – „Ах, лєнта за лєнтою“, під Уневим – „Не одна уже хмара“, у Заго-рові – „В Загорові на горі“, в Яремівка – „У неділю до полудня“, „У Бишках, на край лісу“, „Сім героїв на Кулебах“, або ж просто „На Волині“ та ін.):

Позбирали біле тіло, зложили на сани,
Та й повезли біле тіло в місто Бережани.

Гимни („Гімн безсмертного ватаги“, „Зродились ми великої години (Пар-тійний гимн ОУН)“, „Слава Україні“, „Український народе“, „Що ж то за прапор“ та ін.):

Велику правду, для всіх нас єдину,
Наш гордий клич народові несе:
„Батьківщині будь вірний до згину,
Нам Україна вища понад все!“… 

Марші („Вперед, вперед“, „Вставай Україно“, „Вставаймо, вставаймо“, „Гей, повстанці“, „Гей, степами“, „Гей, шумить ліс і бори“, „Геть вороги з України“, „Марш куреня „Бойків“, „Марш полеглих“, „Марш „Сіроманців“, „Марш України“, „Мар-шерують вже повстанці“, „Ми йдем у бій“, „Ми українські партизани“, „Ой, там далеко, на Волині“, „Чуєш, сурми заграли“, марші сотень Бурлака, Орліва, Хріна, Шума та ін.):

Ми українські партизани
Рушаєм лавами у бій,
За нашим прикладом повстане
Народ пробуджений як стій!… 

Ліричні пісні („Дівчино-голу-бонько“, „Заплакали карі очі“, „Окса-на“, „Роз-прощався стрілець“, „Тихий ліс“, „Тихо грала чудовая скрипка“, „Цвіла, цвіла калинонька“, „Шуміли сосни і діброви“ та ін.). 

У популярній повстанській ліричній пісні „Подай, дівчино, ручку на прощання“ вживаються ліричні інтонації: 

Напишіть до батьків, напишіть до неньки,
Напишіть до любої дівчини,
Що гостра куля грудь мою пробила
О пів до восьмої години.
Напишіть до батьків, напишіть до неньки,
Напишіть до любої дівчини,
Що вірні друзі мене схоронили
О-пів до другої години..;

– Жартівливі пісні („Гей, чобіт за чобо-том“), в яких досить часто з гумором відображався дійсний побут вояків УПА:

Прийшли в другу хату, –
Гарненько наїлись,
Про війну розпитались,
До лісу потяглись… 

– Пісні-балади, в яких центральними героями є вояки, їхні сім’ї, кохані й друзі („Ішов відважний гайовий“, „Завтра в далеку дорогу“, „Ой надлетів той крук чорний“, „Ох, як люблю ті наші гори“, „Розпрощався стрілець“, „У лісі, у темному“ та ін.), які сповнені героїчного пафосу найкраще передають дух боротьби УПА:

Не вмираю я сам один, нас вмирає троє братів,
Що боролись за Вкраїну проти ворогів… 

Досить поширеним у повстанських піснях є образ важкопораненого вояка УПА, який усвідомлюючи свою близьку смерть, дає передсмертні настанови рідним та радить коханій дівчині шукати іншого нареченого:

Іди, іди додому,
На мене не чекай –
Іди, іди додому,
Та іншого шукай… 

Прадавній, добре відомий українській баладній творчості мотив пораненого „стрілою розпроклятої орди“ козака, в повстанській баладі „У лісі, у темному“, набуває вже зовсім іншої реальності:

Болить мене серденько,
Болить правая рука,
Що куля поранила –
Куля більшовика… 

За способом творення (за авторством) повстанських пісень поділяються на:

авторські – серед їхніх авторів відомі мистці О. Бабій („Зродились ми великої години“, М. Болеслав, П. Болехівський-Боян, В. Ґренджа-Донський, Я. Гордій, Б. Лепкий, С. Малюца („Гей, степами“), А. Марчен-ко, Р. Купчинський („Машерують вже повстанці“, „Чи то грім гримить“), М. Дяченко (Марко Боєслав, загинув 22 лютого 1952 року) та інші:

За нікого битись не будемо,
До нікого в найми не підем,
Для Вкраїни ми усі живемо
І за неї голови складем… 

народні – у переважній своїй більшості авторами і співавторами повстанських пісень були не лише укладачі текстів і мелодій, але й широкі верстви українців, селянський та середньо міський прошарок, що проніс ці пісні через страшний більшовицький режим аж до днів незалежності України. Це є дуже важливим для повстанських пісень, які крім уособлення дійсно народного духу, є переконливим свідченням масовости українського руху опору. Соціяльне походження відомих і безіменних авторів пісень про УПА рішуче спростовує більшовицькі вигадки про її вояків, як про зрадників українського народу;

перетекстівки (переспіви) – значно змінені частини тексту відомих і народних пісень, або загальновідомих мелодій, що сприяло швидкому поширенню повстанських пісень у вигляді листівок, що було набагато легше, ніж розучувати нові пісні та незнайомі мелодії; створити новий актуальний текст пісні та мелодію, яка б відразу припала до душі багатьом людям, було досить важко, адже в умовах партизанської боротьби нові пісні були вимушено локалізовані тому й використовувалися відомі наспіви. Зразками повстанських пісень-перетекстівок є пісні: „В схронах УПА“ на мелодію пісні „Огонек“; „Вже вечір вечоріє“, в якій використано наспів козацької пісні; „Світить місяць над горами“, яка тісно прив’язана до пісні „Під Києвом, під Крутами“. Досить поширеною є пісня-перетекстівка „Я сьогодні від вас від’їжджаю“, про прощання вояків УПА з близькими й рідними перед походом та їх присягу над могилами загиблих героїв, яка „співалася поза лініями обох фронтів“:

І згадай ті щасливі хвилини,
Як любились, кохалися ми.
Твоє личко – рожевий цвіточок,
Твої очі чарують мене.
А удома старенькая мати
Свого сина в вікно вигляда:
Чи поверне він з Чорного лісу,
Чи покращить матусі життя?
Ой, не плач, не ридай, стара мати,
Твого сина на світі вже нема.
Він загинув в повстанському бою,
Залишилась могила сумна.
Поскидали вони мазепинки,
І клялися за нього пімстить,
Щоб вже кров не лилася даремне,
І щоб неньку стару звеселить.

Повстанські пісні не завжди можливо (та й не завжди доцільно) відділяти від стрілецьких, про що свідчить повстанська пісня невідомого автора, який додав новий заключний куплет про партизанську боротьбу УПА до стрілецької пісні „Розпрощався стрілець із своєю ріднею“:

Ряди за рядами ідуть партизани,
До походу гармати їм грають,
За народну честь –
за знущання і смерть –
Вони ката усюди карають… 

Однак, крім широкого використання стрілецької тематики, яка й власне підготувала ґрунт для пісень УПА, пісенний пласт скарбниці повстанського руху все ж має й свої особливості: відображення нових історичних реалій та умов боротьби; широке подання всіх відтінків героїчного, маршово-закличного, сумовитого та інколи навіть жартівливого; відображення повного діяпазону людських інтересів та почуттів. 

Повстанські пісні, були й залишаються правдивими свідками новітньої народної творчости українців і становлять вагому частку музичного фолкьлору, що побутував в УПА. Вони свідчать, що національний дух українців не вгасав навіть у найважчі часи тоталітарного режиму. 

Сьогодні повстанська пісня має стати піснею вояка української армії, в якого, як у вояка УПА, немає передбоєвого страху, немає жалю за життям, яке висить на волоску. Саме вона має виховувати в молодого покоління почуття спадкоємности, волелюбности й патріотизму, господаря держави, любов до рідної мови й потребу пошанування своїх героїв, зокрема й вояків УПА та всіх тих, що сьогодні продовжують гинути за Україну.

Коментарі закриті.