Про молодого Степана Бандеру

Зеновія Ханас. „Чотири ватри. Дослідницька повість про дитячі та юнацькі роки Степана Бандери та його друзів-побратимів“. Стрий. Видавничий дім „Укрпол“. 2022. 600 стор.

Книжку про Степана Бандеру надіслала до „Свободи“ Оксана Кузишин з пропозицією написати у тижневику про це видання, про історичні події того часу. Це дуже точне визначення, тому що у книжці С. Бандера постає саме на тлі подій в Галичині під час Першої світової війни й після неї.

Передовсім хочу відзначити ретельну працю авторки, котра ніби сама побувала тоді в Старому Угри­нові, Стрию та Львові. Заступ­ниця директора з наукової роботи Стрий­ського краєзнавчого музею „Вер­ховина“ досліджує історію Січового стрілецтва, жіночого руху, Пласту, родоводи відомих стрийських родин.

Народилась 30 листопада 1958 року в Стрию. Закінчила середню школу, факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка. Була в клюбі вишивальниць при літературно-мистецькому об’єд­нанні „Хвилі Стрия“, співала в народному хорі „Літні тони“.

З розповіді про юного С. Бандеру складається враження, що З. Ханас сама була обіч нього у Старому Угринові, Стрию та Львові – так доклад­но описано сільське і пластове життя. Книга щедро ілюстрована історичними світлинами і малюнками Остапа Савчинського, фотокопіями документів. Складала книгу Андріана Зарицька.

Життєпис юного С. Бандери у книзі невіддільний від історії створення 23-го куреня загону „Червона калина“ у складних умовах тиску польської влади на українське життя. Пластун С. Бандера готував себе до найважчих випробувань і вже хлопчиком заганяв собі голки під нігті, бив себе кропивою і паском, підвішувався за ноги на дереві, притискував пальці у дверях. Пластове гасло „Сильно! Красно! Обережно! Бистро!“ стало його викликом.

Степан Бандера у 1924 році.

Націоналізм С. Бандери йшов від його родини, від батька о. Андрія. Війна породила появу Українських січових стрільців, батько став активним будівничим Української держави. Степан постійно був обіч нього. А роки минали й він став учнем гімназії у Стрию, де в його життя увійшов Пласт. Пластуном С. Бандера став 1 жовтня 1922 року. У книзі згадано чимало пластунів і діячів того часу, прізвища яких відомі й серед нинішнього закордонного українства. Володимир Дармохвал, Євген Пелен­ський, Юрій Шматера, Славко Падох, професори Іван Криницький і Михай­ло Грицак, адвокат Євген Олес­ницький, який подарував громаді будинок в Стрию.

Далі була Львівська політехніка, рільничо-лісовий відділ. Поряд з навчанням постійно було пластове життя – фізичне загартування, опір польському тискові. С. Бандера був невисокого зросту, мав псевдо „Баба“. В інституті його вчили професори Врублевський, Малярський, Сушко, Смуліковський, Шимкевич, Юрський, Фулінський. Поза інститутом тривала боротьба. Львівські пластуни Ярко Веселовський, Стефко Охрі­мо­вич, Ромко Шухевич, Юзьо Каричев­ський, Яро Гладкий ще в гімназійні часи зауважили активність С. Банде­ри і давали йому небезпечні доручення з поширення летючок.

Перший арешт стався у рідному Старому Угринові. Повезли до в’яз­ниці у Калуш, потім до Станіславова. За браком доказів студента звільнили. С. Бандера брав участь в усіх пластових чинах „Червоної калини“, про які докладно розповідається у книжці.

Книгу завершує розділ „Пластові псевдо“, в якому сучасний український читач легко знайде прізвища представників свого роду – в минулому затятих пластунів.