Іван Багряний – український письменник, творчість якого дістала широке визнання за межами України. Його „Тигролови“ вийшли англійською мовою в Англії, США і Канаді, також були видані німецькою мовою двома накладами, голяндською та еспанською мовами. „Сад Гетсиманський“ вийшов французькою мовою.
Про умови написання „Тигроловів“ Іван Багряний помістив статтю „Народження книги“ в газеті „Україн-ські вісті“ в 1956 році. В 1943 році Іван Багряний та Аркадій Любченко відпочивали й лікувалися в містечку Моршин в Галичині. Під час їхньої розмови І. Багряний розповів А. Любченкові, що він має на думці написати роман чи повість про своє перебування на засланні, втечу, полювання на тигрів на Зеленому Клині. А. Любченко сміявся з такого зухвалого, на його думку, заміру писати повість чи роман. Твоє покликання казав він – це поезія. В скорому часі німецьке ґестапо арештувало Любченка й шукало й Багряного, який співпрацював з пропаґандою УПА. Про те Багряного повідомив Скорупський й порадив йому зникнути. Примістили його в будинку дирекції оселі в Моршині в маленькій гарній кімнаті, яка мала ліжко, стіл, три стільці та грубку з газовим опаленням. Це було 18 листопада 1943 року. Ним мала опікуватися родина інженера моршинської оселі, яка мешкала на горішньому поверсі. Не маючи що робити, Іван Багряний здумав свою розмову про написання роману. Він попросив свого опікуна роздобути для нього паперу та олівців.
Багряний пише: „І я вхопився за це. Як топлений хапається за соломинку. Ця рятівнича соломинка: втекти від усього цього жаху, заглушити настирливе і підле чекання смерти, втекти в інший світ!“ Їсти йому приносила дружина інженера. Вони мали малого сина. Одного дня він прийшов відвідати І. Багряного й запитав: „Вуйку! Що ти тут робиш? Я хочу також писати!“
Багряний підставив йому стілець, дав йому грубий червоний олівець і дозволив „писати“ вже на списаних сторінках „Тигроловів“. Лише попросив його, щоб не рвав та не забирав листів з собою. І так вони удвох писали „Тигролови“. Хлопчина також просив Багряного чи міг би він написати щось для таких як він. Багряний пообіцяв і свою обіцянку дотримав, написавши там же „Казку про лелек та Павлика – мандрівника“. Книгу „Тигролови“ Багряний написав за 14 днів, ховаючись від арешту.
Рукопис „Тигролови“ він дав на літературний конкурс в Львові, де здобув першу нагороду. Той твір було дано до друку в журнал „Вечірня година“. Редаґував книгу Василь Чапленко, який без згоди автора скоротив, поробив деякі зміни та також змінив назву книги з „Тигроловів“ на „Звіролови“, бо, мов, у книзі ловлять не лише тигрів, а й інших звірів. Коли Багряний перебрався до містечка Турка в Галичині й там побачив те число „Вечірньої години“ з його твором під назвою „Звіролови“ він з пересердя подер його на дрібненькі шматки. Вже після війни І. Багряний відновив повний текст „Тигроловів“, який повністю з’явився книгою в 1947 році.
Вже після смерти І. Багряного, В. Чапленко в журналі „Нові дні“ написав статтю „Для кого потрібна літературна критика“. В ній виправдовувався, що він не знав за статтю І. Багряного про „Народження книги“ й про те, що Багряний нарікав на нього.