ЛЬВІВ. – 21 червня у Львові попрощалися з Артемієм Димидом, який загинув у бою біля Донецька від мінометного вогню. Йому було лише 27 років.
А. Димид – син о. Михайла Дими-да, першого ректора Львівської богословської академії (тепер УКУ), капеляна Майдану, викладача УКУ та Іванки Крип‘якевич-Димид, відомої іконописиці. Правнук історика Івана Крип’якевича та священика й скрипаля Артемія Цегельського, що сім років провів на засланні в Сибіру.
Чин похорону у Гарнізонному храмі св. апостолів Петра і Павла очолив Владика Володимир Груца.
На похороні мама Артема І. Крип’якевич-Димид заспівала синові останню колискову.
Батько Артема о. М. Димид у проповіді зазначив: „Той, хто боїться смерти, не може бути воїном, не може бути патріотом. Треба вміти жертвувати собою. Герої вмирають. Але герої дають нам насіння, як дають його святі мученики Церкві. На основі цього насіння народжується відвага, нові перспективи“.
З храму похоронна процесія пройшла центром міста через площу Ринок та вулицю Пекарську до Личаківського цвинтаря на поле почесних поховань. На всьому маршруті колони на будівлях вивісили синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою. Люди ставали на коліна, проводжаючи в останню путь Воїна.
Біля могили пластуни передали рідним Артема посмертну нагороду – Залізний пластовий хрест.