ФІЛЯДЕЛЬФІЯ. – 16 березня з ініціятиви Релігійного Товариства Українців-Католиків „Свята Софія“ США та Осередку Праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філядельфії відбувся виклад на тему „Роля Української Вільної Академії Наук (УВАН) у вивченні життя і творчости Лесі Українки на матеріялах мемуаристики“.
Доповідь виголосила архівіст УВАН в Ню-Йорку, дослідниця життя і творчости Лесі Українки д-р Тамара Скрипка, яка презентувала при цій нагоді видання у двох книгах „Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка). Біографічні матеріяли. Спогади. Іконографія“ (2004, 2015). Ці найповніші зібрання документів про Лесю Українку та її родину побачили світ заходами УВАН у США і є важливі особливо тому, що письменниця не вела щоденників і не лишила жодних автобіографічних записів.
Саме Т. Скрипка упорядкувала і вперше оприлюднила спогади про Лесю Українку, які зберігаються у фондах музеїв письменниці, в архівах наукових інституцій в Україні та США, в еміґраційній періодиці і які відтворюють образ поетеси очима найближчих людей. Серед них мати Лесі Українки Олена Пчілка, рідні сестри Ольга Косач-Кривинюк, Ізидора Косач-Борисова, Оксана Косач-Шимановська, чоловік Климент Квітка, Світозар Драгоманов, Лідія Драгоманова-Шишманова, Аріадна Труш, Оксана Драгоманова та інші.
Ключові мемуарні джерела першого періоду життя Лариси Косач – це свідчення матері, які стосуються здебільшого дитинства і навчання поетки. Чільне місце посідають також спогади сестер О. Косач-Кривинюк та І. Косач-Борисової, першу з яких справедливо визнано найавторитетнішим літописцем родини. Саме її спогади сприймаються як хроніка Лесиного дитинства і юности й посідають головне місце в українській мемуаристиці. І. Косач-Борисова заповнила прогалини у спогадах про зрілий період життя письменниці, а третя сестра Лесі О. Косач-Шимановська доповнила музичний портрет.
Чоловік Лесі Українки К. Квітка, який чернетковий варіянт „Спогадів про Лесю“ підготував до річниці смерти дружини‚ намагався розкрити окремі моменти її творчої лябораторії, суспільно-політичні погляди письменниці, її особисті стосунки з Агатангелом Кримським та Сергієм Мержинським.
До групи матеріялів, що оповідають про окрему подію чи факт з життя Лесі Українки, належать записи дальшої родини письменниці, серед яких спогади Л. Драгоманової-Шишманової, А. Труш, О. і С. Драгоманових, Євгенії Косач-Мільської, Наталії Косач, Олени Садовської та Марії Собіневської-Бешкурової. Усі вони змальовують її правдиво і без особливих мимовільних чи навмисних домислів. Загалом, залишений рідними образ Лесі Українки уприсутнює постать найбільшої української письменниці кінця ХІХ-початку ХХ ст. Зі сторінок книги постає духовно багатий, майже живий образ Л. Косач. Однак, як зазначила Т. Скрипка, поза книжкою залишилися ще невідомі документи, пошук яких триває.
На завершення, доповідачка наголосила на важливій ролі й підтримці УВАН в особі її президента Альберта Кіпи в здійсненні проєкту видання двотомника та відповіла на численні запитання слухачів.