Всесвітньо відомий соціолог Валерій Хмелько помер 31 жовтня на 82-му році життя. Проф. В. Хмелько був завідувачем катедри соціології Національного університету „Києво-Могилянська академія“, президентом і співзасновником Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).
Академічна діяльність проф. В. Хмелька була зосереджена на взаємозв’язку між особистістю та соціяльною структурою, а КМІС був надійною соціологічною інституцією з відмінною репутацією. КМІС запровадив та заохочував використання екзит-полів на українських виборах з перших років незалежности України.
Маючи дипломи фізики та філософії, В. Хмелько вивчав соціологію в докторантурі Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, зосереджуючись на методологічних проблемах соціологічних досліджень.
Дослідницькі зацікавлення про. В. Хмелька проблемами особистості та соціяльної структури за радянських часів вважалися контроверсійним. Однак після того, як в СРСР у 1988 році соціологію було узаконено як навчальну дисципліну, В. Хмелько відіграв важливу ролю у розвитку соціологічної науки в Україні. Він працював у широкому контексті, брав участь у міжнародних конференціях і симпозіюмах, зокрема тісно співпрацюючи з відомим американським соціологом Мелвіном Коном з Університету Джона Гопкінса в Балтіморі, США.
Партнерські стосунки В. Хмелька та Володимира Паніотто з проф. М. Коном призвели до революції в українській соціології. В наступні роки професори В. Хмелько і В. Паніотто включили в соціологічні опитування усталені західні процедури та стандарти, у 1992 році заснували КМІС у Національному університеті „Києво-Могилянська академія“. За високі стандарти цих опитувань, а також за впровадження фокус-груп, екзит-полу та українського програмного забезпечення для аналізи статистичних даних, КМІС отримав міжнародне визнання як провідної української соціологічної організації відповідного профілю.
Американський соціолог, проф. Уелдон Т. Джонсон, який також співпрацював із професорами В. Хмельком і В. Паніотто, сказав: „Неважко оцінити вплив Хмелька на українську соціологію, тому що він і Паніотто буквально витягли соціологічні методи та процедури з радянської епохи, коли публічна думка була проіґнорована. За радянських часів, коли ЦК цікавився громадською думкою, якийсь партійний чиновник дзвонив до губернаторів області і запитував як громадяни ставляться до справ. На початку 1990-их в Українській академії наук це називали експертним методом. Хмелько все змінив“.
В’ячеслав Брюховецький, почесний президент Національного університету „Києво-Могилянська академія“, ініціятор її відродження, висловив співчуття: „Це велика втрата для української науки. Валерій Хмелько був відомим академіком і науковим співробітником нашого університету та провідним інтелектуалом України. Він першим у 1991 році прийшов до мене з пропозицією створити нову катедру структурованих соціологічних досліджень. Це було перше таке відділення у пострадянському світі. З Володимиром Паніотто вони були готові відбудовувати Академію. Вони вже мали міжнародне визнання у царині соціології. Як наслідок, вони принесли до Києво-Могилянської Академії маштаб міжнародного академічного визнання“.