24 листопада, 2022

Польські поети пишуть про війну в Україні

У черкаському Музеї „Кобзаря“ 30 вересня презентовано двомовну, польсько-українську, колективну збірку поезій „Музи над Брдою і Дніпром“. Цю книжку видрукували в польському місті-побратимі Черкас – Бидгощі за кошти місцевої воєводської влади, привезли до міста над Дніпром відомий польський поет, публіцист, філософ і громадський діяч Стефан Пастушевський та перекладачка Лілія Загнітко. Я вибрав із збірки поезії польських авторів, які стосуються сучасної війни Росії проти України.

Йоланта Базяк
Переклала Ганнa Синьоок

Єктенія з молитвою

Смерть не шанує створінь,
коли згасає ключ журавлів,
коли гине в бурю дерево
з гніздом вивільги
дерева, які ще живі
обіймають зелений вітер,
зранені надсилають скаргу
до хмар залізних,
вночі ревно молиться чиясь дитина,
заки тіло не випливе у червоному вирі
смерті не шукатимуть

Іоланта Базяк, поетка, літературний критик, видавець, народилася 1956 року в Торуні, закінчила докторські теологічні студії в Познані. Головна редакторка всепольського літературного місячника „Акант“.


Йоанна Гладиковська-Росінська
Переклала Наталія Горішнa

Твоя мати віддана на поталу
богам-ножам.
Твій батько відвернув обличчя,
немов диктатор
його рухома статуя
тягнеться за сонцем

Йоанна Ґладиковська-Росінська наро­дилася 1986 року в Бидгощі, вчи­тель­ка польської мови і журналістики.


Ярослав Якубовcький
Переклала Леся Кондратюк

Хто на правій стороні історії?
Той, хто проводить спецоперацію,
це той, хто тікає від війни?
Той, хто трощить загарбану країну
сталевими гусеницями
це той, хто розчавлений?
Хто говорить, а хто мовчить?
Той, хто не може знайти слів, чи цей
хто висловлює найбільше обурення?
Хто цілить лікарню та дитсадок,
чи кого хвилюють ціни на пальне?
Той, хто чекає полегшення, або той,
хто не хоче підливати масла у вогонь?
Той, хто молиться Богу,
або той, хто молиться
до Бога трохи іншою мовою?
Той, хто лежить із сажнем землі під
простріленою головою,
чи той, що перетворився
на вогонь і порох?
Той, хто плаче за сином,
або хто був син?
Той, хто ставить перед фактом, чи цей,
хто факти про м’ясо та кров?
Хто бачив уві сні сині каски,
чи той, хто більше не розкаже свого сну?

Ярослав Якубовський, поет, прозаїк, драматург, публіцист. Народився 1974 року в Бидгощі, вчився у Ґдан­ській політехніці та університеті, працював у газеті. Крім книжок, має вистави в театрах.


Стефан Пастушевський
Переклали Ярослава Кобилко, Ольга Савка

Світанок

Мріяв про інший світанок –
не той, що буденний
зі світанковою зорею хибної думи,
що з важкістю проходить
крізь хронічну втому
та із циклічним зодяганням
навіть в інший одяг,
який ще за маминих часів
готував звечора,
чемно складаючи на кріселку
– нехай світанок іншим буде
згодом, не інакше як,
він буде іншим,
– повторював засинаючи,
чи вночі прокидаючись,
бо спав надто багато
і вічно сонний був,
і настав інший світанок
з громом не-весняної бурі
зливою не-дощу
сталь і свинець
та всі інші свинства,
які тільки людина може видумати,
мріючи про щось інше
ніж те, що є
падали іншим на голову
вдивлявся в дзеркало, чи він ще там
ще був не – інший,
але інших вже не було,
тому шукав клавіатуру,
клавіатуру знайшов

Біженка

Польський сон, український день
прокидатись, аж ніяк не хочеться,
торби з цілим моїм майном
через кордон несли,
мене несли, майже
де
де є мій дім,
вже був,
де Ти, який говорив: не вір у сни
я тут, Ти там,
якщо
під повіками, крізь сльози
мій кольоровий сон
Твій сіро – іржавий день
мусиш взяти свій тягар – день
вставай
мамо, їсти дай

Стефан Пастушевський народився 1949 року в Бидгощі. Поет, прозаїк, громадський діяч. Закінчив Вищу інженерну школу в Бидгощі, Універ­ситет ім. М. Коперніка, Гданський університет. Був активним учасником руху „Солідарність“, зазнав арештів і репресій від Комуністичного режиму в Польщі. Був послом Сейму. 2013 року захистив докторський ступінь в Університеті Казиміра Великого. Лауреат ряду літературних премій.


Ядвіга Пструсінська
Переклала Юлія Гончар

Госпіталь

Поранені малюють тут
плямами крові,
Це радше ташизм, ніж кубізм,
Монохромні кольори
Фарба завжди та сама

Магнети

Осколки витягуємо магнетами.
Оцей найбільший з паху.
В операційних
У нас їх цілі колекції
Різної форми
Як маленькі абстрактні скульптури,
Зроблені війною.
Тут дуже виручають магнети,
Бо ж як відшукати в пораненому тілі
Весь той смертельний металобрухт,
Щоб вилікувати людину

Косички

Маленька дівчинка дуже чемно
сидить у машині,
яка вже п’ятий день під обстрілами,
Її косички прикрашені
рожевими стрічками,
і веселі застібки притуляються
до кругленьких щічок,
на жаль, ця дівчинка чомусь
дуже змарніла,
шукаючи поблизу свого
зниклого сина,
я намагалась прикрити
її почорніле обличчя,
та подих вітру уперто
відкривав його,
оголюючи всю правду
про жахи цієї війни

Ядвіґа Пструсінська народилася 1947 року в Кракові, сходознавиця, перекладачка афганської поезії, членка Товариства польських письменників.


Юліуш Рафельд
Переклала Юлія Гончар

Ars Morti

Приклад відбивав на плечах ритм кроків,
але не вклонявся і гілля різьбило обличчя,
що дозрівало з кожним пострілом у ціль
все важче пояснити сенс,
я піду – сказав добровільно –
у вас діти і дружини,
а в мене тільки махорка в кишені,
просто пам’ятайте ім’я,
коли прийде час схрестити дошки

Я знайшов його біля лісу,
окрім дощок прибили його
фотографію,
добре, що хоч махорку
доставили йому вчасно

Юлій Рафелд, поет, сатирик, прозаїк, бард (ґітара). Народився 1949 року в Бидгощі, за освітою інженер-будівельник.


Люцина Cемінська
Переклала Катерина Вербівська

По хліб

Забракло хліба,
хтось мусив вийти з укриття
і відстояти чергу,
нестерпний холод і
побачене сковувало жахом,
ймовірно весна сполотніла серед руїн,
спів птахів не взмозі пробитися
крізь щелепи рушниць,
ти ще вперто стоїш у черзі,
хоча біля твоїх ніг лежить власне
тіло у калюжі крові
та тіла тих, хто стояв попереду та за
тобою,
згодом у дверях з’явився пекар
з буханцем хліба в руках
– Беріть! Їжте! – мовив.

Остання пряма

Колесо від велосипеда крутилося
позбавлене контакту з Землею,
протектором змішувало повітря,
колесо від велосипеда крутилося,
поруч велосипедист у простреленій куртці
і шапці з дірками як в горошок,
колесо від велосипеда крутилося
ще хвилю потому
як життя вибігло на останню пряму…

Фото з Бучі

Нігті мають бути ідеальними,
ретельно доглянутими відповідно
до тенденцій,
покриті подвійним шаром лаку,
бажано в модному червоному
кольорі,
який надзвичайно надихає,
аби підкреслити
природну красу жіночих пальців,
такі нігті були як візитна картка,
хто б міг подумати,
чіпляючись ними
за пісок, що вони знадобляться
для ідентифікації

Люцина Семінська, поетка, літературний критик. Народилася 1962 року в Бидгощі, закінчила Вищу педагогічну школу. Має відзнаку „Заслу­жена для польської культури“.


Кара не забариться

Історія все пам’ятає:
Душогубів-злочинців усіх,
А тепер ще московський вояка
Хоче стати у чергу до них.
Були Гітлер і Сталін, Кадафі,
Вони мають злочинців печать.
Всіх злочинців нам треба згадати,
Про них людство не може мовчать.
Як ще можна назвати істоту,
Що готова усе спопелить,
В Україні господарем стати,
Українців зі світу згубить?
Що вони у містах натворили –
Тож вони мовби та звірина
У жорстокості так здичавіли,
Що людського нічого нема.
І немає тому виправдання,
Що вже сиві старі дідусі
Позабули воєнні страждання,
Вихваляють ті злочини всі.
Познімайте минулі медалі
Не ганьбіть вашу доблесть і честь,
Благородство забули так зване,
Посіпакам волаєте: „Єсть!“
Не зважають на те душогуби,
Скільки гине людей молодих –
Їм до цього вже зовсім байдуже,
Мати владу – найперше для них.
Брехунів таких світ ще не бачив,
Таких досі у нас не було.
У Сірка ви позичили очі,
Ваша правда – робити всім зло!
За усі нелюдські злодіяння
Проклинає вас увесь світ,
Не забариться наше чекання
Кожен злодій даватиме звіт…
Наробили ви шкоди для себе,
наробили для ваших дітей,
гнів злітає з високого неба
на своїх же, на „рускіх“ людей.
За нечуване зло та неправду
Ніхто спокою з вас не знайде,
Як посіяли вітер – дістанете бурю,
Божа правда на землю прийде!
Україно, народе мій любий,
Усі разом до Бога прийдем,
Перемогу жадану здобудем,
Щастя і радість у мирі знайдем!

Василь Легкий,
Сомерсет, Ню-Джерзі

Коментарі закриті.