Готуючи видання незвичайної книги „Злочин“ (Мельбурн-Київ, 2003), упорядник її св. п. Петро Кардаш написав на першій сторінці: „На вічну пам’ять дочкам і синам української землі, мільйони котрих замордувала, убила і знищила у катівнях і голодоморами комуністична большевицька влада у ХХ ст.“.
Його думку далі продовжив відомий журналіст Богдан Рудницький: „Пам’ять про жорстокі часи і невимовний біль за втратами спонукав їх, учасників тих подій, аби вони розповідали, писали, переказували молодшим про нелегку долю свою й усього українства. „Злочин“ має сумний зміст і засвідчує про нечуваний досі в світі геноцид проти однієї нації – української. Це найбільший у світі злочин, здійснений комуно-большевицьким варварами над українцями і всім українством, На жаль, тепер є ще у світі багато утаємничень, перекручень правдивої історії, фальсифікації фактів, дискримінацій людей і самої української ідеї за незалежність і волю“.
Дуже вимовним є те, що П. Кардаш і Б. Рудницький, галичани з походження, так зворушливо й щиро написали про трагічні сторінки, які відбулися здебільшого у центральній Україні. Їхні міркування, зібрані документи та свідчення й уся книга в цілому наповнюють мене‚ уродженця Полтавщини‚ скорботою, сумом, пекучим болем та пам’яттю про Голодомор мого народу.
19 січня минуло 90 років відтоді, як на Тернопіллі‚ у селі Теляче Підгаєцького повіту‚ побачив світ П. Кардаш – визначний діяч української еміґрації в Австралії. Родинне його село тепер має назву Мирне. Перша писемна згадка про це поселення датована 8 лютого 1440 року. П. Кардаша‚ який відійшов 23 квітня 2009 року, пам’ятають не лише в Австралії‚ а й у родинному селі‚ в усій державі. У 1944 році він еміґрував до Чехословаччини, а у 1945 році – до Німеччини, де студіював економіку в Українському Вільному Університеті в Мюнхені.
1948 року переїхав до Австралії й у місті Перті став співорганізатором та членом управи Української громади західньої Австралії. У 1951 році переселився до Мельбурну, де працював культурно-освітнім референтом Української громади Вікторії‚ почав видавати молодіжний журнал „Промінь“, став постановником двох повнометражних фільмів – „Українці в Австралії“ та „Церкви народу“, кількох коротких документальних фільмів. Він також упорядкував та двічі видав кольоровий альбом про Україну‚ випускав журнал „Український екран“, був провідним членом ОУН за кордоном.
Його книга-альбом „Україна: історія і мистецтво“ була видана англійською мовою 1992 року й висвітлювала та ілюструвала головні сторінки історії України та її видатних діячів, самобутність та багатство культурних традицій окремих територій і міст. Книга П. Кардаша „Українці в світі“ побачила світ українською мовою 1995 року. Це було також перше широко ілюстроване і великоформатне видання, повністю присвячене українській діяспорі. Книга „Слава українського козацтва“ (співавтор Сергій Квіт) побачила світ українською мовою 1999 року.
Дружина П. Кардаша – Марія, з дому Маслова, є уродженкою міста Краснограда (раніше – Костянтинограда)‚ що входило до складу історичної Полтавщини, а тепер віднесене до Харківської области. Батьки її були із заможних українців, тож за радянської влади втратили все своє майно, довго поневірялись й вимушені були еміґрувати на чужину.
При зустрічі у серпні 2012 року М. Кардаш мені розповідала, що вінчали їх у православній церкві. Усе в її будинку дихало Україною: на стінах були картини з українського життя та природи, портрети Тараса Шевченка, українські ікони та рушники, багато вишивок й бібліотека – надзвичайно багата, дбайливо доглянута й впорядкована. Пишалася М. Кардаш нагородами чоловіка, якого колишній Президент Віктор Ющенко нагородив орденом „За заслуги“ ІІІ ступеня, а Кошовий отаман Українського вільного козацтва в Австралії – Золотим хрестом козацької звитяги.
Лохвиця‚
Полтавська область