Від першого мого приїзду ще до Української РСР у 1990 році я протягом 30 років стежу за розвитком держави та бачу, що Україна значно змінилася, але у ній й далі відбуваються події, які не можна собі уявити. Таким був виступ артистів на Софійській площі 24 серпня, у великий день відзначення річниці проголошення своєї волі.
Артисти прийшли, щоб заспівати мовою свого довголітнього і сьогоднішнього ворога. В додатку молодші жінки вбрались не у народну ношу, а у строї дівок, які працюють ночами. Як це зрозуміти?
Співали українською мовою Ніна Матвієнко і Руслана Лижичко, але вони були лише частиною тої скандальної пародії нашого нещасного буття та історії.
Найбільш потерпілими були герої України Володимир Івасюк, якого „Червона рута” закінчила програму, та Мирослав Скорик, якого „Свіча” започаткувала цей безжалісний цирк. Хіба треба дякувати Богові, що вони не були уже учасниками цієї пародії, не бачили того, що влаштували їхні „правнуки погані”.
Президент Володимир Зеленський аплодував цій пародії. Поляки, балтійці, румуни, мадяри чи болгари ніколи не засмічували б своєї програми незалежности москальською піснею. Україні ще далеко до того, щоб стати українською державою!
Аскольд С. Лозинський,
Ню-Йорк