7 листопада у Москві помер правозахисник і журналіст Олександр Мнацаканян, людина абсолютної безстрашности та чесности. Він працював у Чечні та Грузії, на акціях протесту в Білорусі, на київському Майдані та у Криму в момент окупації. Публікуємо його звернення до українців від 14 квітня 2014 року.
Українці, друзі мої! Те, що я хочу вам сказати, виглядатиме трохи не по-людськи. Але не сказати цього не можна. Якоїсь миті мене дуже порадували дружелюбність і невойовничість вашої армії. Не лише місяць тому в Криму, а й раніше. Наприклад, коли під Севастополем на Фіоленті рядовий звертається по рації до лейтенанта з проханням перервати на 5 хвилин стрілянини та дати пройти цивільним уздовж берега моря.
Зараз ця дружелюбність мене зовсім не тішить. За 23 роки незалежности ваші солдати не брали участь у жодній війні. Ну, хіба що УкрБат на Балканах порох нюхав небагато. Ветерани Афганістану – ті у переважній більшості у відставці або на високих посадах, не пов’язаних із бойовими діями безпосередньо. З усією очевидністю, українські військові не мають звички, ані бажання вбивати.
Росія в цей час вела постійні війни. Тільки за останні роки – Чечня, Даґестан, Грузія (Осетія та Абхазія). Російські військові звикли вбивати. Вони звикли до того, що противник має бути знищений, звикли до вивернутих кишок та відірваних кінцівок – своїх та чужих. До того, що тим, хто вижив, дають ордени, зірочки і іноді навіть гроші. Крім того, у них немає жодних комплексів щодо цивільного населення. Вони звикли до того, що можна стріляти до мирних громадян, влаштовувати облави та зачистки, не несучи за свої злочини жодної відповідальности.
З розмов з українськими колеґами я зрозумів, що вам просто невідомі наші реалії та способи ведення війни.
Перерахую їх коротко. Стрілянина тактичними ракетами „Точка-У“ містами і селами з великою кількістю мирних громадян (Комсомольське, Грозний – Чечня; Поті – Грузія). Ракетні обстріли житлових кварталів з РСЗВ, вертольотів та бомбардування з літаків. Каральні операції в Нових Алдах (60 мирних громадян в один день, включаючи старих, жінок і немовлят, плюс грабунки та підпали будинків) та Самашках (більше 100 мирних жителів за два дні) – це лише два найяскравіші та найвідоміші приклади. Побої та приниження полонених солдатів (російська пропаґанда їх називає бандитами, як і ваших побратимів) – подивіться в мережі кадри із села Комсомольське у Чечні. Справа Буданова (зґвалтування та удушення чеченської дівчини Ельзи Кунґаєвої російським полковником), справа Ульмана (розстріл машини з учителями – помилково – і подальше вбивство поранених – вже свідомо), справа Лапіна (тортури та знущання над затриманим із наступним вбивством – за те, що Зелімхан Мурдалов „не так подивився“), справа Худякова та Аракчеєва (невмотивоване вбивство на блокпосту водіїв КамАЗу) – це лише те, що вдалося довести до суду, але таких „персоналізованих“ випадків десятки, а то й сотні. Рви та ями з десятками невідомих трупів після зміни дислокації російських підрозділів.
Фільтраційні табори, де полонених солдатів противника і просто людей, що випадково потрапили, цькували собаками, катували струмом, обливали на холоді водою, тримали в ямах з хлоркою, відрізали вуха, калічили на дибі. Це лише те, що вдалося довести до суду, але таких випадків десятки, якщо не сотні. Нескінченна низка грабежів та підпалів; зґвалтування, побиття, спалення живцем. Кілька тисяч зниклих безвісти після незаконних затримань будинку під час „зачисток“ (я майже поодинці 2003 року за місяць роботи назбирав понад 700 випадків).
Це не означає, що всі ці методи будуть застосовуватись в Україні. І передісторія інша, і команди інші, і стосунки також. І це не означає, звичайно, що всі російські військові такі. Але така система, що панує в російській армії і каральних підрозділах ОМОН („Беркут“ по-вашому), що йдуть за нею. І такий досвід російських підрозділів у Чечні (в основному) та Грузії.
Я розумію, що це страшно, що можлива перша реакція – здатися, щоб уникнути всього цього кошмару. Я зовсім не хочу вас лякати, любі українці. Але я хочу, щоб у вас не було ілюзій щодо того, з ким (а головне – з чим!) ви маєте справу. Я хочу попередити вас заздалегідь. Щоб ви не дивувалися, не говорили „та як вони можуть“ та іншу гуманітарну дурницю. І щоб ви розуміли, що фраза „Добре відзначили свято“ та наступне радісне „ги-ги“ з нещодавнього перехоплення переговорів по мобільнику – напевно, не фейк. Федерали так розмовляють, так гадають і так дихають.
Є ймовірність, що до України увійдуть російські війська. Якщо хтось вибере здачу – це його справа, це також можна зрозуміти. Але той, хто обере шлях опору окупантам – незалежно від того, чи це буде партизан чи військовослужбовець регулярної армії, – має битися по-справжньому. Без сантиментів та комплексів.
Вам, дорогі мої, доведеться вчитися вбивати ворога. І вчитися треба терміново і лише на „відмінно“. Часу на експерименти та на перездачу у вас не буде.