Збройні сили України в перший день контрнаступальної операції на півдні України, що почалася вночі з 28 на 29 серпня, звільнили від російських окупантів чотири населених пункти на Херсонському напрямку. Піхота з „ЛНР“ та „ДНР“ не витримала удару українських військ і почала відступати. Слідом за піхотою побігли російські десантники. Окупанти зазнали великих втрат.
Водночас в українському середовищі побутує думка, що наступ розгортається надто повільно. І це – правда. Українцям протистоять великі російські сили, ворог має значні людські ресурси. Але тактика командування ЗСУ дещо інша. Експерти американського Інституту дослідження війни (ISW) заявляють, що метою контрнаступу України є не негайна деокупація великий територій, а погіршення забезпечення військ Росії.
Український контрнаступ, який триває, є методичною операцією з навмисного погіршення російських сил і матеріяльно-технічного забезпечення на півдні, а не операцією, спрямованою на негайне відновлення великих територій.
У разі тактики, обраної ЗСУ, результат контрнаступу не буде помітним через день або через тиждень. Українська сторона давно визнавала офіційно, що не має достатньої кількости механізованих сил, яка була б потрібна для блискавичної операції проти російських сил у Херсонській області чи деінде. Натомість ЗСУ протягом кількох місяців створювали умови для контрнаступу, атакуючи та пошкоджуючи російські наземні лінії комунікацій, командні штаби, а також логістичні цілі на окупованих територіях південного заходу України. Якщо армія змушена вести наступ без чисельної переваги, то часто покладається на дії, покликані відволікти ворога від тих секторів, де реально будуть зосереджені зусилля атакуючих. Хибні маневри мають бути проведені з достатньою силою і виглядати атаками, від яких очікують успіху, але в результаті часто здаються невдачами, бо атакуючі сили в результаті відступають.
„Україна уникає повідомлень чи прогнозів про контрнаступ, особливо якщо такий наступ включає хибні маневри. Тому в перші дні успішний контрнаступ здаватиметься тривалим або безуспішним протягом деякого періоду, перш ніж його успіх стане очевидним“, — попереджають експерти ISW у США.
Українські офіційні особи вперше заявили про військовий наступ у середині червня. 5 липня Україна розпочала маштабну кампанію бомбардувань російських військ у Мелітополі, 7 липня повернула острів Зміїний, 9 липня органи влади України почали закликати жителів Херсонської та Запорізької областей покинути свої домівки у зв’язку з майбутнім контрнаступом українських військ. 9 липня Президент України Володимир Зеленський наказав українським військовим, зокрема підрозділам оперативного командування „Південь“, повернути окуповані території. 10 серпня було завдано перших ударів по військах ворога в Криму. 29 серпня українські війська розпочали наступ на півдні.
Ще одним важливим фактором тактики ЗСУ на відміну від Росії є прагнення уникнути значних втрат у особовому складі війська. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний закликав командирів берегти особовий склад, ретельно планувати операції та негайно реаґувати на зміни в обстановці. „Людське життя – наш найвищий пріоритет. Цим ми кардинально відрізняємося від противника, який навіть не забирає тіла своїх загиблих і готовий ними встелити нашу землю, щоб прокласти дорогу для наступу“, – написав він.
Президент України Володимир Зеленський на тлі повідомлень про контрнаступ ЗСУ заявив, що конкретики від жодної справді відповідальної особи не буде, бо це – війна. Але окупанти, за його словами, мають знати, що українські військові „гнатимуть їх до кордону, якщо вони хочуть вижити – російським військовим настав час тікати“.