25 листопада „Свобода“ подала жалобну вістку про смерть Героя України Юрія Шухевича. Тимчасом надійшли спомини про нього від інших читачів, уривки з яких вміщено нижче.
Ярослава Різникова
28 листопада 2022 року в Мюнхені відбулась Архиєрейська служба Божа і панахида за упокій душі 89-річного Юрія Шухевича, що 22 листопада відійшов у засвіти. Я мала щастя познайомитись з Юрієм та його дружиною Лесею Кальваровською 2016 році у Києві та Львові під час святкування 40-річчя Української Гельсінкської групи, що стала важливою віхою в тривалій боротьбі проти тоталітарного режиму СРСР, боротьбі за права людини і суверенітет України.
Останній раз говорила з Юрієм у січні 2022 року. Він подякував за вдалу, на його думку, статтю „Ґаранти свободи”, що вийшла у Всеукраїнському тижневику „Слово Просвіти” і була присвячена 50-м роковинам операції КГБ проти діячів української культури, науки, духовности.
Чи часто ми знаходимо час, потребу і можливість, щоб привітати когось з виходом статті? А він знайшов…
Я була страшенно потішена його добрими словами, що спонукали мене працювати й далі. Саме цю статтю Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих номінувало на здобуття премії ім. В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики у 2022 році.
У 2010 році йому вдалося як першу цеглинку добитися Указу Президента України „Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті“, який потім довелось відстоювати в суді. Згодом був Закон про декомунізацію, Закон про визнання воїнів УПА борцями за волю України, активна робота у Комітеті у справах ветеранів та учасників бойових дій. Він був співавтором законопроєктів про тимчасово окуповану територію України, про розірвання дипломатичних відносин з Росією та про відновлення Україною ядерного статусу. Перший із них Верховна Рада таки ухвалила, хоч і з іншою назвою та зміненим змістом.
Лише кілька місяців тому він організував поховання Дарії Гусак – останньої зв’язкової свого батька. Він вважав це своїм обов’язком перед батьком і перед своїм народом.
Все його життя було боротьбою. Ю. Шухевич став символом не лише як син свого батька, але й як героїчна, непохитна особистість.
Георгій Лук’янчук
Юрій Шухевич мало спілкувався з батьком, який на той час був бойовим референтом Крайової екзекутиви ОУН. Перші його спогади про нього – відвідини батька у польському концтаборі Береза Картузька у 1935 році, де Роман Шухевич відбував дворічне ув’язнення за приналежність до забороненої ОУН.
У 1945 році, після приходу радянських військ у Західну Україну, маму Юрія Шухевича арештували, а його з п’ятирічною сестрою відправили до дитячого будинку у Чорнобилі. Згодом Шухевичів переслали далі, до міста Сталіно, нинішнього Донецька. Діставшись до Галичини, він зустрівся з батьком. Хотів долучитися до УПА, однак Шухевич-старший не дозволив. Навесні 1948 року вирішив поїхати до Донецька, аби викрасти з притулку свою восьмирічну сестру, але там на Юрія хтось доніс і його арештували. З того часу починається його тюремна епопея. В 1950 році у бою гине Роман Шухевич, і 17-річного Юрія приводять на впізнання його тіла, на якому він, за власним визнанням, відчув полегшення – від того, що карателі не змогли взяти батька живцем.
Після звільнення у 1968 році, відсидівши 29 років, Ю. Шухевич провів лише три з гаком роки на свободі – у Нальчику, де він працював електриком, одружився і в у нього з’явилося двійко дітей. Однак у березні 1972 році його засудили на 11 років і п’ять років заслання як особливо небезпечного рецидивіста. Родина політв’язня через черговий довголітній термін ув’язнення згодом розпадеться, а Ю. Шухевич втратить зір через часте голодування, відсутність природного світла та виснаження нервової системи за роки ув’язнення. Після звільнення з в’язниці Ю. Шухевич проводить сім років у притулку для інвалідів і лише у 1989 році в часи горбачовської перебудови повертається до Львова.
У 1996 році 63-річний Ю. Шухевич одружується вдруге. Його дружина Леся Кальваровська, донька українських еміґрантів, заради цього переїхала до Львова з Мюнхена.
У 2006 році Президент Віктор Ющенко надав Ю. Шухевичу звання Героя України, але одягати свою Золоту Зірку він почав лише після того, як таку саму відзнаку президентським указом посмертно отримав його батько Роман Шухевич та Степан Бандера.