Що відбудеться після повернення контролі України над усією власною територією в межах міжнародно визнаних кордонів станом на 1 січня 1992 року? Україна може отримати 350 млрд дол. – це кошти, що належать РФ та є нині „замороженими“ в банках на території ЕС, США, Канади. Країни ЕС повідомили, що вже кілька місяців розробляють правовий механізм такої передачі грошей аґресора (Росії) жертві (Україні). Потрібні спеціяльні закони, рішення міжнародних судових інстанцій з можливістю для РФ апеляційно та касаційно оскаржити зазначене рішення.
З коштами корпорацій, в яких присутні капітали російських громадян та громадян демократичних країн (ці особи відсутні в санкційних списках), ситуація є ще складнішою. Арештувати ці рахунки можна, і то лише на певний термін. Але без рішення відповідного суду, що вступило в законну силу, жоден банк не ризикне перерахувати зазначені гроші Україні. Будьмо реалістами. Без незалежности судової гілки влади країна не може вважатись цивілізованою. А відібрати гроші забезпечених російських громадян, які не визнані військовими злочинцям, не воювали в Україні (як і їхні доньки), не залучені до жодного санкційного списку, взагалі нереально. Ці люди і репарації не плянують платити. Адже міжнародне право чітко розділяє політичну відповідальність та кримінальну. Для притягнення фізичної особи до кримінальної відповідальности (позбавлення коштів є однією з форм такої відповідальности) потрібне судове рішення. Воно повинно спиратись на причинно-наслідковий зв’язок між діями чи бездіяльністю громадянина РФ, який може мати і друге, европейське громадянство, та трагічними наслідками для українських громадян.
Аналогії з репараціями, котрі ФРН добровільно сплачувала Ізраїлю, є недоречними. Захист прав людини в 2023 році став більш ефективним, аніж в 1945 році. Додайте сюди і обсяг цих прав та вже існуючі прецеденти Европейського суду.
Наведу реальний приклад. Громадянин РФ та однієї з країн – членів ЕС і НАТО від січня 2022 постійно мешкає в Европі. Його бізнес працює в Росії. Відповідно, він там платив та сплачує податки. В жодних санкційних списках його немає. Він не підтримував війну. Більше того, допомагав і допомагає українським біженцям в Европі. Збирає матеріяльні докази власного благодійництва. Платити податки в РФ його примушує держава, яку досі не всі світові демократії визнали терористом. Він не сплачував податки добровільно, себто не підтримував з власної волі війну РФ, окупацію російськими військовими частини України, масові вбивства. Арештувати його кошти в европейських банках, його рухоме та нерухоме майно на території ЕС і передати у власність Україні не зможе ніхто. Така справа не матиме жодної судової перспективи в европейських чи американських судах. Особливо коли інтереси такого „росіянина“ презентуватиме міжнародна адвокатська фірма.
Після звільнення всіх українських територій від російських окупантів Україну чекає друга частина війни – правова війна в міжнародних судах. Слухаю наших керманичів і бачу, що вони навіть не уявляють маштаби майбутніх битв. На жаль.
Бакалаври – заочники, міністри з купленими дипломами… Це поки щось значить тут, в Україні. У них, окрім пашпортів европейських країн, є і російське громадянство. Нічого особистого, лише бізнес. Гроші не пахнуть.