Насильницьке переміщення дітей з однієї національної групи до іншої є актом геноциду згідно з міжнародними законами. Після лютневого вторгнення це стало системною політикою Росії на окупованих територіях. І набуло, так би мовити, закінченого вигляду. Коли переміщення супроводжується „перевихованням“.
Саме таку систему „перевиховання“ описує Лябораторія гуманітарних досліджень при Єльському університеті у доповіді, складеній у рамках Conflict Observatory – програми з розслідування російських військових злочинів в Україні, ініційованої Державним департаментом США у травні 2022 року. В цій доповіді йдеться про велику мережу структур, які переселяють тисячі українських дітей на території, підвідомчі російській владі. Точна кількість насильно переміщених дітей невідома, але може йтися про десятки або навіть сотні тисяч. Авторам доповіді вдалося зібрати дані про 6,000 дітей. Не лише сиротах чи дітях, оголошених сиротами, а й тих, хто жив із батьками. Їх забирали іноді за згодою, іноді без згоди, найчастіше – з такою згодою, яку було взято або під тиском, або з порушенням встановленої процедури. А потім відмовлялися повертати. Автори доповіді знайшли чотири установи у Криму та Краснодарському краї, де так відбувалося. Табір „Ведмедик“ скасував від’їзд 300 дітей після того, як українська армія звільнила Харківську область восени 2022 року. В іншому таборі сказали, що від’їзд дітей відкладено, бо Україна повернула на свою контролю Херсон. Автори документа наводять приклади передачі українських дітей на усиновлення в Росії.
Прикриваючись заявами про „порятунок“ або „акт кохання“, Росія таким чином намагається, з одного боку, вирішити демографічну проблему, а з іншого – викорінити українську націю. Насильно переміщені діти згодом зазнають „перевиховання“, яке полягає в „просуванні культурних, історичних, соціяльних і патріотичних ідей, що слугують політичним інтересам Росії“. Це відбувалося у більшості таборів, згаданих у звіті (32 із 41), куди поміщали дітей. У деяких таборах (наприклад, у Чечні) також проходила військова підготовка.
Однією із ключових фіґур у системі переміщення українських дітей автори доповіді вважають дитячого омбудсмена Росії Марію Львову-Бєлову. А також першого заступника глави адміністрації президента Сергія Кирієнка, міністра освіти Сергія Кравцова та уповноважену з прав людини Тетяну Москалькову.
Про цю систему, на думку дослідників, чудово обізнаний Володимир Путін.
Варто нагадати, як Львова-Бєлова розповідала про „перевиховання“ викрадених зі знищеного російською армією Маріюполя українських дітей. Це щиросерде зізнання знадобиться для майбутнього трибуналу. „Ось вам простий приклад. Коли ми їх привезли до Росії, вони неґативно відгукувалися про президента, говорили всякі гидоти, співали гимн України і таке інше. Але минуло трохи часу, вони потрапили в прийомні сім’ї і почала відбуватися інтеґрація“, – заявляла вона, наголошуючи на тому, що в Україну цих дітей не повернуть.
Ще один приклад – слова Бориса Якеменка, члена Громадської палати та ведучого програми „Ранок Z“, про українських дітей та підлітків, які опинилися в Росії: „Існує небезпека, і вона набуває вже певних форм, коли починають формуватися певні тусовки. Українські підлітки, особливо з звільнених територій, організовують власні спільноти, які далеко не завжди компліментарні стосовно Росії. Ця зараза легко може розповзтися з одних голів до інших. Потрібно дуже серйозно з цими людьми працювати, дуже ретельно розбивати ці тусовки, не давати їм організовуватися. У будь-якій російській школі, де є міґранти в клясах, їм повинна бути заборонена рідна мова, їх спілкування в обов’язковому порядку повинно здійснюватися тільки російською мовою, будь-які спроби заговорити іншою мовою повинні розглядатися як порушення існуючого порядку.