21 грудня 2021 року виповнилося 160 років від дня народження Євгена Чикаленка (1861-1929) – видатного українського державного і громадського діяча, благодійника, талановитого публіциста й мемуариста.
Є. Чикаленко народився в заможній родині. Нічого не заважало йому, уродженцеві села Перешори нині Одеської области, пройти життям без складнощів і тяжких випробувань, але увага до земляків, їхніх щоденних страждань, в тому числі й у прагненні відстояти рідну українську мову, яку зневажливо тодішні господарі імперії називали „селянською“, спрямували Є. Чикаленка піти своєю, обраною на все життя дорогою.
Є. Чикаленко своїм власним коштом протягом восьми років видавав єдину в Російській імперії щоденну українськомовну газету „Рада“, яка гуртувала, мобілізувала і готувала до боротьби українську громадськість, без чого Українська революція 1917-1921 років могла і не відбутися.
У „Раді“ Є. Чикаленко згуртував довкруги себе Івана Франка, Олену Пчілку, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Олександра Олеся, Миколу Вороного, Бориса Грінченка, Миколу Лисенка, Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, всю найпотужнішу тодішню журналістську рать, серед яких були Симон Петлюра, Дмитро Дорошенко, Людмила Старицька-Черняхівська, Спиридон Черкасенко і навіть юний Павло Тичина.
Саме Є. Чикаленко скликав Центральну Раду та, відмовившись її очолити, запросив разом з Сергієм Єфремовим і Д. Дорошенком на цю місію М. Грушевського. Є. Чикаленко створив за свій кошт фонд підтримки українських письменників, який підтримував М. Коцюбинського, В. Винниченка, І. Франка та інших видатних українських діячів того часу.
На фотографії, зробленій у Полтаві в 1903 році, Євген Чикаленко – сидить праворуч. Ліворуч від нього – Микола Міхновський (1873-1924) – ідеолог українського самостійництва.
Це за його кошт було видано знаменитий „Словарь украинского языка“ Б. Грінченка та побачили світ інші словники. Є. Чикаленко п’ять років чекав дозволу царської цензури на видання українською мовою цілої серії написаних ним брошур для українських селян. Він був одним з організаторів кампанії зі збору коштів на пам’ятник Т. Шевченкові у Києві. Він фінансував будівництво Українського дому у Львові. Це Євгенові Чикаленку належать крилаті і нині вкрай актуальні слова, які не можуть сподобатися нинішнім олігархам, офшорникам, казнокрадам і хабарникам: „Легко любити Україну до глибини своєї душі, а ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені“.
Є. Чикаленко викупив землю в Алупці у Криму, щоб збудувати пансіон для хворих українських письменників. А втративши восьмирічну доньку, вирішив вшанувати її пам’ять, віддавши частину грошей, які відкладав для посагу доньці, для журналу „Київська старовина“ для премії за найкращий твір з історії України.
Великий українець важко переживав втрату державности УНР й докладав багато зусиль і часу для організації визволення України від більшовиків шляхом поєднання сил антибільшовицьких повстань в Україні та еміґрації.
Марка на честь Євгена Чикаленка.
Якось В. Винниченко писав у листі до Є. Чикаленка: „Настане час, Євгене Харлампійовичу, коли будуть думати, де Вам пам’ятник поставити“. На превеликий жаль, в Україні навіть вулицю чи станцію метро не можемо назвати на його честь, вже не кажучи про достойний памятник. Немає й досі в стольному Києві ні музею, ні пам’ятника, ні вулиці, ні навіть дошки меморіяльної на честь Є. Чикаленка.
Але все-таки небайдужій до національної історії та її видатних осіб громадськости напередодні відзначення 160-річчя Великого українця вдалося провести дві всеукраїнські наукові конференції в університеті Харкова (дякуючи Наталії Аксьоновій) та в Інституті джерелознавства Академії Наук (дякуючи Інні Старовойтенко — головній дослідниці спадщини Є. Чикаленка), які охопили широку географію учасників з України й Чехії. В Музеї видатних діячів української культури, завдячуючи Анжелі Савченко, директорці туристичної компанії „Київські фрески“, відбулася Всеукраїнська наукова конференція „Євген Чикаленко у модернізаційних змінах українського суспільно-економічного життя кінця ХІХ-початку ХХ ст.“.
І хоча й заповідав Є. Чикаленко розвіяти свій прах у рідному селі Перешори, до цього часу українська держава не спромоглася виконати останню волю українського патріота-мецената. Він похований в Подебрадах, Чехія. Ім’я видатного громадського діяча з’явилося у назві бібліотеки, на стінах якої є вивіска „Публічна бібліотека ім. Євгена Чикаленка“. У селі Мардарівці з’явилося перше погруддя Є. Чикаленка. Автором став скульптор Віталій Рожик.