КИЇВ. – Нещодавно у авдиторії Інституту української мови відбулась презентація збірника „Мовний всесвіт Івана Багряного“‚ який побачив світ завдяки зусиллям Фундації ім. Івана Багряного. Презентовані в книзі розвідки досвічених і талановитих авторів засвідчують розмаїття проблематики лінґвістичного опису текстів, наближаючись до цілісного наукового дослідження мовотворчости письменника, до пізнання його внеску у розвиток української мови, посилюють сьогоденне освоєння його мовностилістичних надбань.
Упорядником книги та видання її є Сергій Козак. Зміст збірника засвідчує, що серед різностильової спадщини І. Багряного мовознавці найчастіше звертаються до прозових художніх творів, насамперед до романів „Тигролови“ і „Сад Гетсиманський“, „Людина біжить над прірвою“ „Буйний вітер“, „Огненне коло“, до поезії та драматургії, а ще до текстів публіцистики та епістолярію.
За словами директора Інституту української мови, автора ґрунтовної передмови Павла Гриценка, мова текстів письменника – художніх, публіцистичних, епістолярних – становить окрему проблему вивчення феномену І. Багряного, разом вони формують емпіричну базу для створення узагальненого образу цієї особистости.
Можемо констатувати, що до мови писемної спадщини І. Багряного дослідники зверталися неодноразово, хоча значно рідше від літературознавців і критиків. Тому так важливо, що поряд із літературознавчою аналізою творів І. Багряного з’являється дедалі більше праць про мову його текстів – окремі частинки до широкого‚ цілісного мозаїчного полотна.