Сумно заграли дзвони 12 серпня в церкві св. Івана Хрестителя в Нюарку, Ню-Джерзі коли померла Марія Ґут Кульчицька-Семанишин, і в церковці в далеких Кульчицях коло Самбора, де народилась і де минали юні літа серед чудової природи під опікою дбайливих батьків маленької Марусі.
Українське середовище, рідне сонечко, вітер і трави, надихали її душу любов’ю до рідних звичаїв, святкувань, а гарний голос від малечку співав рідні пісні, а згодом у хорі. Вона була щонеділі в церкві, помагала родині, шкільним товаришкам, а згодом сиротам. Вона жертвувала на будову церков, шкіл, дитячих садочків, музеїв, тощо. Належала до 28-го Відділу Союзу Українок Америки (СУА)‚ готувала реферати, доповіді, спогади з подорожей. За це була нагороджена Головною Управою СУА.
Одружившись з інж. Миколою Семанишин ділила з ним всі його професійні і громадські задуми. Вони виховали дітей Квітку, Ліду і Зеня так, що їх всюди видно в громадській праці. Дуже любила своїх внуків Христинку і Матейка, раділа їхнім успіхам‚ але ніколи не хвалилась ними.
Часто подорожувала, їздила в Україну, відвідала рідну хату, а взимку їхала до теплої Фльориди, або далі на острови.
Її гостинність не знала меж. Всі, хто ввійшов в її дім, був там сердечно прийнятий, багате частування було подане від душі. Вона заснула в своїй хаті на 97 році життя серед чудових високих дерев, пахучих квітів.
Вічна Їй пам’ять!