Сьогодні, коли вже повним ходом йде меморіялізація Бабиного Яру за фактично російським сценарієм, схваленим Меморіяльним центром Голокосту „Бабин Яр“, з’являються колективні вимоги не допустити здійснення цього проєкту, проте блиск великих грошей робить своє, і влада залишається глухою. Така ситуація видається нам украй нездоровою, а тому спільнота Українського Католицького Університету (УКУ) хотіла б почути від керівництва держави і голови Київської міської ради причини того, чому численні остережні голоси суспільства залишаються проіґнорованими.
Нас турбує не сам факт виділення грошей на будівництво меморіялу московськими бізнесменами єврейського походження Михайлом Фрідманом, Павлом Фуксом і Германом Ханом. Ми шануємо їхню національну і родинну пам’ять і визнаємо їхнє право долучитися до увічнення пам’яти про жертви Бабиного Яру фінансово. Турбує нас натомість той факт, що справу меморіялізації цього пам’ятного місця державного значення фактично віддано в приватні руки, а контролю з боку держави зведено до мінімуму. В жодній іншій країні це було б немислимим.
Професор єврейської історії Північно-Західного університету у США Йоханен Петровський-Штерн слушно зауважив, що передача російському проєктові в багатолітню оренду всієї території Бабиного Яру може стати новим „Севастополем“, з якого розпочнеться культурна окупація Києва, як 2014 року із Севастополя розпочалась військова окупація Криму. Не можна не погодитись і з думкою англійського історика Віллема Блекера, що в контексті військової аґресії Росії Бабин Яр слід розглядати, у певному сенсі, як питання національної безпеки.
Спільнота УКУ розглядає нинішню ситуацію як загрозливу ще й тому, що українську Концепцію комплексної меморіялізації Бабиного Яру, створену на початку 2019 року Робочою групою (18 вчених) Інституту історії України НАНУ під керівництвом проф. Геннадія Боряка на виконання урядового замовлення, було з незрозумілих причин відсторонено. Натомість справу меморіялізації віддано в приватні руки, зокрема громадян Російської Федерації, які фінансують проєкт, а відтак і визначають його ідеологічне спрямування. Тому ми вважаємо іґнорування владою потенційної загрози цілковито недопустимим і переконані, що Українська держава має перебрати контролю за концепцією меморіялізації та її втіленням, розділивши цю відповідальність із українським громадянським суспільством.
Викликає багато питань і скандальна „творча“ концепція проєкту авторства російського кінорежисера Іллі Хржановського. У тих частинах проєкту, які були оприлюднені, ми не відчуваємо духовної глибини юдейської релігійної традиції, з якої виросла традиція християнська. У мистецькому оздобленні плянованого меморіялу ми натомість бачимо крикливе прагнення зімітувати людський біль, але, на жаль, не бачимо пошани до нього. Бо людський біль завжди інтимний – щоб зрозуміти це, досить глянути в очі страждальця.
Не можна логічно пояснити і той факт, що „меморіяльну синагогу“ як частину проєкту збудовано на території православного цвинтаря – і знову з упертим іґноруванням протестів громадськости. Навіть найменший конфлікт у такому чутливому місці, як Бабин Яр, стане знахідкою для російської пропаґанди в її інформаційній війні проти України. Не допустити цього – обов’язок чинної української влади. Тому ми повністю підтримуємо твердження Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, вміщене у її зверненні від 5 квітня 2021 року, що „реалізовуючи подібні проєкти, слід враховувати не лише високі світові стандарти науковости, а й релігійні почуття та традиції тих конфесій, вірні яких покояться на даній території“.
Насамкінець, ми не можемо погодитись із трафаретним тлумаченням протестів проти здійснюваного проєкту як спроби його „політизації“, прояву прихованих антисемітських настроїв чи наміру „переписати історію“ на свою користь. Меморіялізація Бабиного Яру важить для українського суспільства дуже багато, а найменша помилка може коштувати нам усім дуже дорого. І навпаки, консолідація українського суспільства довкола українського проєкту меморіялізації Бабиного Яру допомогла б не лише нам, живим, осмислити болісну травму минулого, а й душам невинно убієнних знайти нарешті бажаний мир.
14 червня 2021 року