Десь за годину до світанку
та менш, ніж тиждень до весни
в околицях столиці, зранку
буття змінилось на кошмарні сни.
Якби ж то сни, а не реальність,
не шок від обстрілів ракет,
не замах на життя, гуманність,
не танками мальований сюжет.
Сюжет кацапи уявляли,
що візьмуть Київ за три дні,
та ЗСУ їм наваляли
і валять зараз, по ці дні.
Ці дні ввійдуть в підручники,
що росіяни дали маху
без досвіду, свої ж заручники.
„Руській корабль, іді на…й!“
Іди туди ж і путін-гітлер
й свої війська не забувай,
ти ж мародер, безглуздий кіллер,
всі проти тебе, так і знай.
Знай, що маштаби України —
це наша воля, це — наш дух
це більш, ніж територія країни,
і відтепер неспинний вгору рух.
Цей рух підтримує уся планета,
і, вірю, скоро скінчиться війна,
лиш треба нам закриття неба,
вважайте на загиблих імена.
Імена героїв молодих,
старих обороняють все,
бо то їх держава,
і Зеленський з ними, як один із них,
слава Україні і героям слава!
Аліна Дем’янів,
Ню-Йорк