Місія Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), яка працювала в Україні 3-17 листопада‚ завершила дискусії з владою України по „IV статті” а також щодо перегляду програми розширеного кредитування. МВФ щорічно проводить консультациї з владою кожної країни-члена з метою оцінки економічної та фінансової ситуації для упередження можливих фінансових проблем у майбутньому‚ які відомі як консультації за „IV статтею”.
Заключна заява, яка вже розміщена на інтернет-сторінці МВФ‚ як завжди‚ витримана у дипломатичній манері і переговори з Києвом названі „конструктивними”. Місія наголошує на „доброму проґресі” у реформах, але зауважує, що влада має зробити певні кроки, щоб можна було вести розмову про отримання наступної порції грошей від Фонду‚ яка за попередньою оцінкою може скласти 1.3 млрд. дол.
Цими кроками є прийняття бюджету на 2017 рік, який буде узгоджений із цілями програми (дефіцит близько 3 відс. ВВП – внутрішнього валового продукту та реалістичні доходи бюджету), рекапіталізація банківської системи та конкретні кроки для приборкання корупції. Місія також зазначила‚ що дискусії з цих питань поміж фахівцями Фонду та українською владою будуть продовжуватися.
Фактично це означає, що надання чергової фінансової допомоги, так необхідної зараз Україні, відкладається на наступний рік і то за умови проґресу у бюджетній сфері та банківському секторі, прискорення решти реформ, а також проґресу у боротьби з корупцією. Верховна Рада повинна прийняти низку законів щодо посилення функцій новоствореного Антикорупційного бюра та підвищення його незалежности. Це є структурним маяком для перегляду програми.
Слід зауважити, що‚ незважаючи на певні формальні обмеження, яких мають дотримуватися фахівці Фонду при виконанні програми владою, вони достатньо гнучкі у переговорах. Питання тільки, наскільки серйозні та кваліфіковані арґументи вони чують під час консультацій та як здійснюються ключові напрями програми‚ тому що як і будь-якого кредитора їх цікавить відновлення платоспроможности України (тобто спроможности обслуговування власних боргів не за рахунок нових запозичень, а за рахунок доходів від економічного зростання), зниження боргового тягаря та збалянсованість державних фінансів та платіжного балянсу.
Насправді, ще однією важливою передумовою, або як МВФ це називає в програмі „структурним маяком” є пенсійна реформа. Населення України швидко старіє і на 10.5 млн. офіційно зареєстрованих працівників, які платять податки у пенсійний фонд‚ припадає 14.5 млн. пенсіонерів, а дефіцит пенсійного фонду вже перейшов за 150 млрд. грн. або більше‚ ніж 7 відс. ВВП‚ що є непід’ємним тягарем для бюджету і відволікає гроші, які могли б вкладатися в освіту, охорону здоров’я та інфраструктуру, що теж знаходяться у скрутному становищі.
Основним напрямком здійснення пенсійної реформи в МВФ вважають відміну раннього виходу на пенсію окремих груп працівників (зокрема вчителів та медичних робітників), поступового підвищення пенсійного віку для чоловіків і жінок та відміна привілейованих пенсій. Але покищо проєкт пенсійної реформи навіть не поданий до Верховної Ради на розгляд.
Іншими важливими напрямами реформ, що їх має здійснювати уряд, є реформа в енерґетичному секторі, податкова реформа, включаючи реформу фіскальної служби та митниці, приватизація неефективних державних підприємств, запуск продажу сільськогосподарських земель, реформи в сфері освіти та медицини та боротьба з корупцією.
Не можна забувати про проголошене урядом підвищення мінімальної платні у два рази до 3‚200 грн., що було несподіванкою для емісарів Фонду. Місія висловила стурбованість щодо економічних наслідків такого радикального кроку уряду‚ наголошуючи на ризиках зниження конкурентоспроможности економіки, додатковому навантаженні на мале підприємництво та потенційний тиск на дефіцит пенсійного фонду. Уряд навів власні арґументи щодо такого кроку, що‚ на його думку‚ підтримає найбідніші верстви населення, особливо при нових високих тарифах на газ та опалення, сприятиме виходу з тіні великої кількости підприємців, що платять частину платень у „конвертах” та відповідно зменшить дефіцит пенсійного фонду.
Особливим пріоритетом для України є боротьба з корупцією. Практично в кожній галузі економіки або в державних інститутах реформи гальмуються саме через корупцію, що пронизала всю економіку та політичну систему України. МВФ (та решта західних партнерів та донорів) розглядають боротьбу з корупцією як ключову ланку в реалізації структурних реформ. І тут Фонд найбільш жорстко наполягає на виконанні взятих урядом та Національним банком обов’язків‚ особливо у світлі оприлюднених нещодавно електронних деклярацій політиків та високопосадовців.
Фахівці фонду в своїй заключній презентації підсумували дуже незадовільний стан щодо проґресу у зниженні корупції. Згідно з оцінками Світового банку та МВФ Україна є найкорумпованішою країною у Европі та „пасе задніх” у світовий клясифікації корумпованих країн. Незважаючи на те, що з початку програми з Фондом в Україні зроблені певні кроки у цьому напрямі, такі як створення Національного антикорупційного бюра та Національного аґентства з питань запобігання корупції, відсутність реформи судової системи та прокуратури гальмує покарання корупціонерів та утруднює проведення структурних реформ в цілому.
До кінця року Верховна Рада повинна проголосувати пакет законопроєктів, які посилять функціональну спроможність антикорупційного бюра. Це є ще одним структурним маяком програми. Особливо важливо‚ щоб оцінка електронних деклярацій проводилася на рівних умовах без винятків‚ а не за принципом: „Друзям – все, а решті – закон”.
МВФ зараз для України чи не єдиний якір, який надає дешеві фінансові ресурси для забезпечення макроекономічної стабілізації та проведення вже давно „перезрілих” структурних реформ. Україна вже отримала від МВФ 7.6 млрд. дол. (або близько 9 відс. від ВВП 2016 року за поточним курсом) із загальної кількості 17.5 млрд., які передбачені програмою розширеного кредитування. Для порівняння – доходи в проєкті бюджету на 2017 рік запляновані на рівні 706 млрд. грн.‚ або близько 27 відс. ВВП).
При цьому умови МВФ дуже слушні: треба жити „по кишені”. Якщо зростає борг, треба зменшувати витрати, а ще краще одночасно почати більше заробляти. Для цього треба провести реформи та перезапустити економіку на довгострокове зростання.
Олександер Петрик – заступник директора правління МВФ з України.