САВТ-БАВНД-БРУК‚ Ню-Джерзі. – 10 грудня 2017 року в залі Української Православної Церкви св. Андрія Первозваного виступив з лекцією „100 років незалежности: як склалися долі вояків УНР“ начальник відділу обліку та збереження місць пам’яті Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд з Києва, засновник та голова правління Благодійного фонду „Героїка“, що займається вивченням та популяризацією української військової історії, спорудженням пам’ятників на честь борців за незалежність України. Доповідача представив директор архіву Українського Історичного і Освітнього Центру д-р Михайло Андрець.
П. Подобєд розповів, ілюструючи мову прозірками, про окремих учасників визвольних змагань, імена і дії яких в СРСР були приречені на забуття, а у деяких випадках подані з життєписами, зміненими на догоду комуністичному режимові. Кінорежисер Олександер Довженко, письменники Володимир Сосюра, Борис Антонович-Давиденко, Андрій Головко, Олександер Копиленко, Петро Панч були змушені творити у більшовицькому дусі.
Але було чимало героїв, які зберегли вірність Україні. Василь Недайкаша (1896-1965), був командиром кулеметної сотні 14-го полку Низових запорожців 5-ої селянської дивізії, начальником відділення розвідки Генерального Штабу Військового міністерства УНР в екзилі. Хорунжий Микола Закоморний (1901-1982) – чотовий 5-ої Херсонської Дивізії Армії УНР, нагороджений Хрестом Симона Петлюри та Воєнним Хрестом, доктор біохемії Познанського університету, науковий співробітник Манчестерського університету. Микола Гайдак (1898-1971) зголосився добровольцем до Армії УНР, від початку серпня і до 21 листопада 1920 року брав активну участь у боях радянсько-польської війни, після чого разом з армією відступив на територію Польщі та був інтернований у таборі біля Каліша. Опісля – український учений-ентомолог, професор Мінесотського університету, спеціяліст у галузі бджільництва та кормів для бджіл. Борис Сухоручко-Хословський (1893-1976) – підполковник Дієвої Армії УНР, був командиром 1-го Білоцерківського резервового полку, 13-го Гайсинського полку, учасником Першого Зимового Походу.
Ряд таких біографій було висвітлено у доповіді. Особливо змістовною була розповідь про бойове минуле Степана Скрипника, який опісля став Патріярхом Мстиславом Української Православної Церкви.
П. Подобєд розповів про дії радянської контррозвідки, спрямовані на підкуп за кордоном колишніх учасників визвольних змагань, а також про випадки (хоча й нечисленні) коли окремі з них співпрацювали з КҐБ, намагаючись очорнити у громаді героїв минулих боїв.
П. Подобєд представив і подарував Українському Історико-Освітньому Центру свою книгу „З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР“‚ а також медалю і конверт першого дня обігу з марками на честь 100-річчя української революції.
Благодійний фонд „Героїка“ уже здійснив 24 проєкти з вшанування пам’яті героїв визвольних змагань і встановлення їм пам’ятників на пожертви патріотів-меценатів. 6 грудня у Вінниці відбулось відкриття меморіяльної дошки на честь сотника Армії УНР Семена Якерсона. Дошку встановлено з допомогою Міністерства молоді і спорту. Напис виконано двома мовами: українською та їдиш – рідною мовою сотника. Семен Якерсон (1897-1944) був сотником Армії УНР, учасник численних боїв з білими та червоними росіянами. На еміґрації мешкав у Чехословаччині, вбитий нацистами у Празькому ґетто.
Після доповіді о. Іван Лишик висловив подяку за цікаву, змістовну розповідь про минуле, а Сестрицтво Покрови Пресвятої Богородиці (голова паніматка Леся Сівко) почастувало гостей обідом.
Павло Подобєд (четвертий справа) серед слухачів доповіді. (Фото: Левко Хмельковський)