Провідна тема постійного дописувача „Свободи“ Василя Шляхтича з Польщі – Акція „Вісла“‚ якій присвячено два нові вірші.
Молюся тихенько за рік 47-ий
Молюсь журюся де є наше небо‚
На якому зорі розсілись весною
У садах Надсяння в час перед війною
Глянь сльозяться очі бо плакати треба
Молюся як тато бабуся і дідо
Як мама з сестрами десь біля каплички
Чую молитвою промовляє річка,
Що спішить до Сяну улюцькім Бескидом
Молюся тихенько за рік сорок сьомий
За спалений Улюч і за Борівницю
За тих, що стріляли до людей як в птиці
За жертви Волині але й Павлокоми
Молюся і прошу о молитву брата
Який в землю предків приніс гіркий злочин
Бо якщо ти, брате, молитись не хочеш
То як відсвяткуєш Великодні свята…
* * *
пісня з комп’ютера сідає на тишу
а слова як діти радують мене
то я люди добрі вам сонату пишу
яка в ніч весняну під дубом засне
ні я ще сьогодні заснути не хочу
скільки слів вилити ще треба мені
ось повірте друзі не заплющу очей
доки не напишу про біль в чужині
а біль любі друзі вже сімдесят років
кусає народ мій прогнаний з Карпат
у яких вільним був неначе той сокіл
де річка сестрою а смерек мов брат
по чужинах світу дізнали ми втрат
пора нам читати історії уроки