ГАЙФА, Ізраїль. – ХІ міжнародна фотовиставка „Світ очима жінки”, організована керівниками місцевого фотоклюбу і професійними фотографами Борисом Бєлєньким та Левом Тарнапольським з допомогою міського муніципалітету, тривала від 6 березня до 20 серпня. На виставці були і світлини українських майстринь з Києва, Львова, Маріюполя, Одеси, Харкова, Чернігова.
Виставка стала традиційною і її гаслом можна вважати слова відомого американського майстра чорно-білої фотографії Енсела Істона Адамса: „У кожній фотографії є дві людини: фотограф та глядач”. Можна ще додати, що головне у фотографії не різкість зображення, а душа. Саме з такою майстерністю і стикаються відвідувачі фотовиставки „Світ очима жінки”. Жіночий світ особливий. Кажуть, жінка бачить серцем. Фотографії розповідають про природу і погоду, квіти і птахів, мегаполіси і маленькі села, мудрість і досвід облич, перші кроки в життя і останні секунди перед створенням сім’ї.
Валентина Опольська. „Троянда та хустка”.
Виставка фотографій в цьому році відбулася в незвичайному режимі через коронавірус. Не можна збиратися разом, тому з Ізраїлю, Білорусі, України, Молдови, Узбекистану, Литви, Латвії, Росії, Чехії, Італії бажаючі взяти участь у виставці надіслали свої роботи організаторам. Вони відібрали кращі і розмістили 62 роботи в ґалерії „Бейт-Оле”, а обговорення і спілкування проходило за допомогою інтернет-зв’язку.
Українські фотографи різні за сприйняттям навколишнього, природи, кольору і об’єднують світ, який бачать очі жінки. А він особливий і ці фотографії дають можливість зазирнути в нього, перейнятися його мелодією, тугою, радістю, запахами і зрозуміти, а що думала сама автор роботи?
Які відчуття були у киянки Неллі Спіріної-Власко, яка на весь світ „прокричала” своєю фотографією „Війна, якої „немає”, Марії Петренко з Чернігова, що подарувала такий щедрий урожай? Що хотіла сказати нам одеситка Валентина Опольська червоними кольорами троянди та хустки? Ми дивимося і вже через призму зображень входимо в світ, який намагаємося зрозуміти, відчути і приміряти на себе. Таких фотографій, в яких українська природа, душа, прагнення розповісти всьому світові про радість і горе, минуле і надію на майбутнє, була 31. І кожна з них це свій, окремий світ.
Неллі Спіріна-Власко. „Війна, якої „немає”.
Вітального листа учасницям і організаторам нинішньої фотовиставки надіслав Надзвичайний та Повноважний Посол України в Ізраїлі Генадій Надоленко. Він зазначив приємну тенденцію збільшення учасниць з України, що говорить про майстерність українок та зацікавленість світової спільноти в таких виставках і побажав всім творчої наснаги і ще багато виставок, які покажуть і розкажуть нам, яким бачать світ жінки.
Виставка закінчилася з надією, що в майбутньому вона зможе порадувати любителів цього виду мистецтва не тільки в інтернеті, але і наяву, як ізраїльтян, так і шанувальників у багатьох країнах світу, де вже експонувалися попередні виставки. Цього року не присуджували премій, не відбирали кращі роботи. Напевне, це добре, адже кожна авторка прагнула аби глядачеві сподобалась саме її фотографія і в неї відбувся діялог з її глядачем.