4 серпня, 2022

Володимир Янів був ректором УВУ

У 100-ліття Українського вільного університету (УВУ) та 30-ліття відходу у вічність його довголітнього ректора Володимира Янева пригадаймо цього пластуна, студентського діяча, революціонера, націоналіста, політичного в’язня, літератора, громадського і релігійного діяча, науковця, редактора, виховника, педагога.

В. Янів був ректором УВУ в Мюнхені від 1968 до 1986 року. Його заслуги перед народом і Україною, крім праці на УВУ, включають дуже відому літературну (поезії), громадську, релігійну, наукову та педагогічну спадщину. 

З юних років В. Янів вступив до Пласту. Очолював уряд старших пластунів, дописував до пластових журналів “Молоде життя”, де з’явився його перший друкований вірш і “Пластовий шлях”. Включився в курінь “Лісові чорти”. 

Пласт, до якого належав В. Янів, був підготовкою до націоналістичної та революційної дії. В. Янів був не просто рядовим членом Пласту та ОУН, а провідним членом обох структур. Як провідний член Організацій вищих кляс українських гімназій, у 1928 році В. Янів впровадив культ 300 героїв-студентів, що загинули у бою під Крутами у 1918 році, що ввів у виховну програму Пласту і продовжував це діло пізніше серед пластунів у діяспорі. Він зайнявся редаґуванням нелеґального журналу “Юнак”. Його перший арешт був у березні 1928 року за блокаду школярів на службу з приводу іменин Юзефа Пілсудського у Соборі Св. Юра у Львові. У березні 1932 року – вже як член ОУН – був затриманий у зв’язку з вбивством комісара Чехов-ського. 17 червня 1932 року був заарештований за бійку з польською поліцією на Львівському цвинтарі під час Зеле-них свят і відправлений у концентраційний табір Береза-Картузька, а потім у Львівську тюрму. 

Письменницькі та редакторські здібності як попередньо у Пласті проявляв при редаґуванні “Бюле-теню” Крайової екзекутиви ОУН на західних українських землях і часопису “Наш клич” – до його заборони. Під псевдонімом “Янкель” служив референтом політично-ідеологічних справ у Крайовій екзекутиві ОУН під проводом Степана Бандери від 1932 року, брав участь у Бер-лінській конференції ОУН в червні 1933 року. Пізніша дружина В. Янева, Софія Мойсейович “Мошко”, редаґувала перші шість чисел спортово-виховного тижневика “Готові”, що почав виходити з червня 1934 року з ініціятиви та силами ОУН. 

За членство у Крайовій екзекутиві ОУН був заарештований у зв’язку з замахом на польського міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького і опинився на лаві підсудних на Львівському процесі у 1934 році. Він відкрито говорив, що належить до ОУН. 

Його захищав Володимир Старо-сольський, пізніше професор УВУ. Засуджено В. Янева на п’ять років. 

Опинився на волі у 1937 році, але був знов арештований у березні 1939 року у зв’язку з Конґресом Союзу українських студентських організацій у Польщі. Ув’язнення цим разом відбув у Бриґідках у Львові. 

З початком німецько-радянської війни перейшов на громадську роботу в Українському національному комітеті у Кракові, де був заарештований німцями і просидів 1941-1942 роки у краківській в’язниці Монтепюліх. 

Завершивши студії після війни, він почав активну працю на науковому відтинку, зокрема у Науковому товаристві імені Шевченка. Працював редактором журналу “Вісті НТШ”, “Хроніка НТШ”, трьох томів “Збірника” НТШ та організатором наукових сесій. Опісля він заанґажувався в працю Української вільної академії наук, Міжнародної вільної академії у Парижі. 

У 1951 році вийшла збірка його поезій “Шляхи”. Там були такі рядки:

Тобі з незлобним усміхом дитини
Святі я почування нелукаві,
Тобі зложив у дані, Україно.
Як у вогні кривавились батави,
Як падали герої в тінях стягу.
Як виступали на степах могили,
Просив для лицарів я в Бога сили,
Щоб ворогів перемогти ватаги.

У 1955 році разом з Владикою І.Бучком В. Янів заснував і очолив Український християнський рух. Опісля став членом Українського богословського наукового товариства у Римі, готував історії цих організацій, організував наукові конференції про ролю релігії у житті українського народу та Науковий конґрес з приводу 1000-ліття хрещення Руси-України у 1988 році.

Особливо треба підкреслити тісну і плідну співпрацю В. Янева з Пат-ріярхом Йосифом Сліпим у промощенні шляху до Патріярхату Української греко-католицької церкви, співпраці у цій справі між владиками та вірними. Співпраця між Патріярхом Й. Сліпим та ректором УВУ дала великі наслідки для двох наукових інституцій – УВУ та УКУ. В. Янів був професором УКУ, а Патріярха Йосифа вшанував УВУ почесним докторатом. Ця співпраця між Патріярхом і ректором в один час врятувала УВУ.

У 1970-их роках баварський уряд вніс закон з вимогою, щоб заклади вищої освіти у Баварії користувалися власним приміщенням, якого у той час у Мюнхені в УВУ не було. Тож необхідно було купити. Велику частину фінансової допомоги надав Патріярх Йосиф. Ця допомога уможливила закуп розкішного приміщення. Пізніша продаж цього приміщення і надання позички Церквою, але без відсотків, надала капітал не тільки для закупу нового приміщення, але й для встановлення окремого інвестиційного фонду, на підставі якого, бодай частинно, разом з підтримкою Фундації УВУ у Ню-Йорку, досі працює УВУ та розвиває свої можливості, зокрема для студентів з України. Це – ще одна заслуга, мабуть мало відома, Патріярха Йосифа та довголітнього ректора УВУ В. Янева.

Фундація УВУ разом з Університетом вирішила видати окрему книжку про цю надзвичайну постать – пластуна, студентського діяча, революціонера, націоналіста, політичного в’язня, літератора, громадського і релігійного діяча, науковця, редактора, виховника, педагога. Невдовзі ви зможете прочитати цю книжку.

Аскольд С. Лозинський, голова Фундації УВУ.

Коментарі закриті.