ЄРУСАЛИМ. – 10 травня в Ізраїлі спалахнув черговий міжетнічний конфлікт, який переріс у війну та анархію в містах зі змішаним населенням. Заворушення почалися на Храмовій горі, священному місці для юдаїзму і третьому за святістю для ісламу. На території Храмової гори були перший, а потім і другий єрусалимський храми. Тепер на території Храмової гори розташовані мусульманські культові споруди – мечеть Аль-Акса і Купол Скелі. Для мусульман Єрусалим і Храмова гора є третім після Медіни та Мекки священним місцем.
Так було до 1948 року, коли після закінчення війни за незалежність східній Єрусалим перейшов під контролю Трансіорданії. Юдеї були позбавлені можливості відвідувати і молитися на горі. У 1967 на Храмову гору дозволили підніматися і юдеям. Кожна конфесія мала свої години. Однак у 1993 році, після угоди в Осло, контроля над Храмовою горою перейшла до Палестинської автономії, що і стало причиною конфліктів, які то розгоралися, то вщухали, але ніколи не припинялися. Це призвело до чергових сутичок.
Саме в День Єрусалима, 10 травня, поліція заборонила сходження мусульман на Храмову гору через демонстрації юдеїв у столиці. Полетіло перше каміння в демонстрантів, поліція почала розганяти арабів ґумовими кулями та водометами, заарештувала 300 порушників. А напередодні в східніх районах столиці поліція почала виселяти арабів, які давним-давно, за йорданської контролі, одержали там тимчасове житло. Ізраїль вирішив забрати те, що належало йому давно, араби вирішили інакше, і почалися сутички, які дуже швидко вийшли за межі столичного міста і першою „зупинкою“ для бою обрано Лод – в кількох кілометрах від міжнародного летовища ім. Бен Гуріона. Вже наступного дня десятки авіокомпаній світу припинили лети в Ізраїль, а ті, що долетіли, серед них і лайнер з Києва, були відправлені до Кіпру та Греції.
Сталося пряме попадання ракети в будинок. (Фото: прес-служба Армії оборони Ізраїлю)
До Ізраїлю із сектора Ґаза полетіли перші ракети. Всього їх випущено близько 2 тисяч. Якщо в попередні рази ракети мали дальність лету 40-70 кілометрів, то тепер – 250 кілометрів і цього разу вони були спрямовані на міста півдня та центру країни, жителі яких переселилися в спеціяльно обладнані сховища в нових будівлях, у загальні бомбосховища, а то і на сходинки будинків. Так минали ночі й дні. Після таких обстрілів значній частині людей потрібна і надається психологічна допомога. Прикро, що 65 відс. ізраїльського житла не має спеціяльно обладнаних приміщень, а ті, що є, не завжди захищають. Під час прямого попадання ракети в багатоповерхівку снаряд пробив дах такої захисної кімнати. Семеро людей отримали поранення. Шестирічна дитина померла в лікарні. Всього Ізраїль відразу втратив убитими 10 осіб, сотні були поранені. За даними палестинських інформаційних аґенцій в секторі Ґаза загинуло 180 осіб, з яких 47 дітей, і майже тисяча отримала поранення. А все через те, що все виробництво ракет знаходиться під житловими будинками. І хоча армія оборони Ізраїля завжди попереджає про бомбардування, уникнути жертв не вдається. Армія оборони Ізраїлю повідомляє, що здійснила за п’ять днів 33 удари по цілях ісламського джихаду і наводить список знищених терористів. Станом на 16 травня, їх було 135.
Армія оборони Ізраїлю змушена була розпочати військову операцію „Страж стіни“, призвавши майже 10 тис. резервістів у різні військові підрозділи, розмістити спеціяльні установки „Залізний купол“, які збивають в повітрі 90 відс. запущених ракет. Однак, такого ще не було, коли за 15 хвилин лише по одному місту було випущено 200 ракет. Наземна операція не почалася, але значна частина танкових підрозділів і спеціяльного війська прибули до кордону з сектором Ґаза, і це змусило керівників, інженерні та технічні служби сховатися в бункери, де виготовлялися ракети, звідки здійснювалася координація запусків. Коли це сталося, повітряні сили Ізраїлю завдали нищівних ударів по тунелях, будинках, в яких були штаби угруповання та житло. За даними палестинських інформаційних аґенцій в тунелях загинуло кілька десятків бойовиків. Знищені фабрики з виготовлення ракет.
З обох сторін відбуваються погроми: араби палять авта, крамниці, ресторани, кав’ярні юдеїв, а юдеї – арабські. В такі проблематичні міста, як Лод, Рамала введені додаткові підрозділи поліції та війська.
„Вони вбили наших дітей, вони вбили наших громадян. Немає більш справедливої і моральної операції, ніж та, яку ми проводимо зараз. Жодна країна не буде сидіти, склавши руки, перед обличчям смертельної ракетної загрози. Кожна держава має право на самооборону, на захист свого суверенітету і захист своїх громадян“, – вказав Прем’єр-міністер Ізраїлю Беніямін Нетанягу. Не всі в Ізраїлі згодні з політикою уряду, вбачаючи в останньому конфлікті особисту вину прем’єра, нездатність поліції навести порядок, несамостійність армії, якій не ставлять конкретних завдань.
Війна минеться. Що після? Як жити і дивитися сусідові у вічі, коли, скажімо, в Яффо, спалили єврейсько-арабський театр, в Лоді розтрощили музей древньої єврейської мозаїки, якій 1700 років, кілька синагог, на побережжі Середземного моря трощили ресторани арабських родин, які десятиліттями готували ласощі для відвідувачів? Киянка, єврейський лідер Ґолда Мейєр, колись сказала: „Усе закінчиться тоді, коли араби будуть любити своїх дітей більше, ніж ненавидіти євреїв“. Отож, час покаже.