Уже не вперше Дипломант республіканського конкурсу оперних співаків ім. Миколи Лисенка, соліст опери Богдан Сікора 25 червня співав у каплиці Української православної катедри св. Володимира з Ню-Йорку в каплиці цієї церкви в „Українському селі“ у Сомерсеті“, Ню-Джерзі. Було це на Літургії, яку відслужив в ім’я перемоги України у війні з Росією митрофорний протоєрей Володимир Музичка. Спів Богдана Сікори став окрасою Божої Служби. У цій церкві Богдан Сікора служить дяком від 1996 року, коли приїхав до США зі Львова, де він народився.
Життєвий шлях часто залежить від професійного покликання родини. Не став винятком й Богдан Сікора. Його батько Володимир співав у хоровій капелі „Боян“, мама Марія від природи мала чарівний голос – сопрано. Батьки віддали малого сина до музичної студії вчитися гри на баяні. Потім у Львові було музичне-педагогічне училище ім. Філарета Колесси, консерваторія ім. Миколи Лисенка, стажування у Львівській опері.
Ще юнаком на чотири роки прийшов до Ансамб-лю пісні і танцю Прикарпатського військового округу спершу хористом, а згодом солістом з піснями „Якби мені сивий кінь“, „Рідний край“, а також з піснею „Коли дівчата“ художнього керівника ансамблю В. Халавчука.
До опери Богдана Сікору запросили, коли він став дипломантом Республіканського конкурсу оперних співаків ім. М. Лисенка у Києві, де майстерно виконав три твори М. Лисенка і пісню І. Карабиця. На львівську сцену виходив у головних партіях трьох опер, одну з яких („Купало“ Анатолія Вахнянина) показало Львівське телебачення, а в столиці її записали у Музичний фонд України.
Усе це діялося в роки СРСР і слід віддати шану Богданові Сікорі, який в тих умовах співав українські народні і стрілецькі та повстанські пісні.
Богдан Сікора, Посол Юрій Сергеєв та о. Володимир Музичка. (Фото: Архів Богдана Сікори)
У творчих колективах і серед меломанів зростала слава талановитого співака. Він був солістом хорів „Гомін“ і „Кредо“. З першим хором концертував 1990 року в США, з другим – 1991 року в Італії. Саме там сталася пам’ятна подія – концерт для Папи Івана Павла ІІ в його резиденції Кастель-Гандольфо. Коли хор почав пісню „Верховино, світку ти наш“, Папа приєднався до хору і співав рідною йому польською мовою. У той час були записані піснеспіви для Радіо Ватикану і Цюріх Радіо в Швайцарії.
Це було вже на зорі Незалежности України, з настанням якої Богдан Сікора почав співати солістом у Фольк-театрі Остапа Стахіва і виступав у Польщі, Росії, Канаді.
У 1996 році на запрошення родичів Софії та Йосифа Гуралів приїхав до США і вирішив йти на академічну оперну сцену. Звісно, не відразу американці помітили незвичайного новачка. Відтоді й досі він співає у хорі Української православної катедри св. Володимира в Ню-Йорку, став дяком катедри, для чого закінчив у Львові спеціяльну церковну школу. До США приїхали дружина Стефанія і дочка Юлія.
Окрім церкви, Богдан Сікора співав (і співає) на численних громадських імпрезах з хором „Думка“, як соліст гурту „Українська родина“ на вшанування Тараса Шевченка, пам’яті жертв Голодомору в Соборі св. Патрика, для допомоги потерпілим від повені у Закарпатті, на фестивалях та інших українських святах на „Союзівці“, „Верховині“, в народних домах. Тепер його творча діяльність спрямована на підтримку України у протистоянні з російським аґресором.
З Богданом Сікорою співали у спільних концертах народні артисти України Василь Зінкевич, Степан П’ятничко, Олександр Громиш, Софія Ротару, Павло Дворський, Тарас Петриненко, Оксана Білозір.
На професійну американську сцену запросив Богдана Сікору директор і головний дириґент театру „Бронкс-опера“ Майкл Спірмен, батько якого був уродженцем України. Солістові були доручені провідні партії в операх Джакомо Пуччіні, Джузеппе Верді, Вольфґанґа Моцарта.
Талант і творчу діяльність Богдана Сікори гідно оцінили у ряді телевізійних і радіопрограм, мистецьких видань. Український композитор, музикознавець, педагог, Заслужений мистець України Оксана Лиховид писала про Богдана Сікору: „Прекрас-ні вокальні дані – темброво багатий ліричний тенор, чиста і виразна інтонація, багатий репертуар відразу викликали симпатію і високу оцінку авдиторії. Б. Сікора став постійним учасником численних українських фестивалів у Нью-Йорку та за його межами. Вірність і відданість українській народній пісні, романсу, аріям з українських опер, рідній культурі стали головною рушійною силою в розвитку його співацького таланту“.
До цих слів слід додати душевність, товариськість, відкритість Богдана Сікори, з якими він 17 липня відзначає свій 60-ий день народження.