9 червня, 2022

Анатолій Калитко: мистець і педагог

Анатолій Калитко. Автопортрет.

До 80-річчя з дня народження

Анатолій Калитко. Автопортрет.

Майбутній педагог і художник Анатолій Калитко народився 13 липня 1942 року в мальовничому подільському селі Оринин, розташованому у великому природному видолинку та на горбках по обидва береги річки Жванчик, лівої притоки Дністра.

Після завершення строкової військової служби поїхав у далеке Заполяр’я і працював художником Норильського художнього комбінату, відвідував образотворчу студію при будинку творчости в Норильську, малював пейзажі Крайньої півночі і тундри, брав участь у багатьох збірних художніх виставках Крас­ноярського краю. Перша його картина „Тундра влітку“ з’явилася у 1964 році.

Впродовж наступних трьох років він виконав серію невеликих акварелей, а також цикл живописних робіт. Уже ранні його роботи позначені глибоким зацікавленням до життя, вмінням спостерігати та відображати це у своїх полотнах – пейзажах і портретах.

Свою першу персональну виставку мав у червні 1967 року в Норильську, де експонувалося понад 50 робіт мистця-початківця про Заполяр’я. Записи у книзі відгуків про виставку свідчать, що у відвідувачів виставки склалося добре враження про молодого українського мистця. Високу оцінку отримали „північні етюди“, написані мистцем на стоянках оленеводів, у далеких рибацьких поселеннях під променями сонця та полярної ночі.

„Козацька церква. Седнів“ (2009)

А. Калитко мріяв стати високоосвіченим мистцем і тричі подавав документи до Київського державного художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Двічі на вступних іспитах він не набирав точок, але не здавався, повертався у Норильськ й готувався до нових іспитів. У 1967 році з третьої спроби він успішно склав вступні іспити й був зарахований студентом художньо-педагогічного факультету, де здобували підготовку майбутні мистці-педагоги.

Його вчителями-наставниками були провідні українські мистці-живописці. Серед них проф. Карпо Трохименко – учень Федора Кричев­ського, проф. Олександр Сиротенко. Викладачами фахових дисциплін були Валентина Виродова-Готьє, Анатолій Пламеницький, Віктор Присталенко, Тетяна Яблонська, Михайло Хмелько, Юлій Ятченко. Сьогодні усіх своїх провідних викладачів-наставників А. Колитко згадує зі словами вдячности, оскільки вони виховали у нього наполегливість, вимогливість до себе, прищепили любов до природи, навчили бачити натуру. Завдяки зусиллям викладачів інституту розпочалося формування педагогічних та методичних принципів і поглядів А. Калитка. Тут він набув майстерности композиції та рисунку, освоїв художні методи й принципи реалістичного живопису, найкращими з яких згодом постійно керувався у своїй практичній педагогічній роботі, що засвідчують у першу чергу творчі успіхи його вихованців та виконані мистцем портрети й натюрморти.

А. Калитко. „Ранок у лісі“ (2003)

Під час проходження літніх творчих практик майбутній мистець побував на Донбасі та Житомирщині, у Карпатах і в Криму. У період студентських років А. Калитко створив цикл живописних робіт, серед яких найбільш цікавими є „Вид на Дніпро“, „Тарасова гора. Канів“ (1968), „Воло­димирська гірка“ (1969), „Стежина додому. Оринин“ (1970) та етюдний „Автопортрет“ (1971), виконаний в кращих традиціях українського мистецтва. Швидко пролетіли роки навчання в художньому інституті, які завершились дипломною роботою – тематичним мистецьким полотном „Зустріч“.

Здобувши у 1971 року вищу мистецьку освіту, А. Калитко повинен був їхати на Дніпропетровщину або Чернігівщину. Однак, повний творчих задумів і сил, попросив, щоб його направили на викладацьку роботу в Косівський технікум народних художніх промислів ім. В. Касіяна (нині – Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва). Його прохання уважили, і він стає викладачем технікуму, який носив ім’я знаного українського радянського художника і графіка Василя Касія­на. З того часу розпочалася наполегливо педагогічна та мистецька праця А. Калитка, що відтоді є однією з найважливіших сторін багатогранного життя, педагогічної і творчої біографії мистця, яка й досі пов’язана з Косовом і Косівською мистецькою школою.

Саме на Гуцульщині щасливо склалася доля А. Калитка, який зробив вагомий внесок в історію розвитку мистецького навчального закладу в Косові.
„Анатолій Калитко, – наголошує доктор мистецтвознавства Олек­сандр Федорук, – відданий мистецькій творчості зразковий також педагог-художник, залюблений у свою працю іноваційний наставник, якому ні разу за півстоліття під час праці у Косові не міняли запису в трудовій книжці. У ній лише один-однісінький запис – прийнятий на роботу!“.

А. Калитко. „Гуцули“ (2014)

Молодий педагог-мистець продовжив славну історію становлення та розвитку мистецької школи у Косові. Спочатку він викладав живопис, рисунок і пластичну анатомію. У 1973 році він очолив циклову комісію з рисунку, живопису та скульптури, а в 1995 році став завідувачем відділу фахових дисциплін коледжу.

2006 року в зв’язку з реорганізацією у Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва Львів­ської національної академії мистецтв став старшим викладачем катедри образотворчого мистецтва та академічних дисциплін, потім – доцентом цієї ж катедри.

А. Калитко плідно працює у галузі вищої художньої освіти України, здійснив фахову підготовку понад сотні мистців, визнаних в Україні, а також педагогів, викладачів спецдисциплін для мистецьких навчальних закладів. Серед них Валентина Молинь, відповідальна біографиня А. Калит­ка.

Мистець-живописець і педагог А. Калитко опублікував 16 наукових і навчально-методичних праць, де висвітлив важливі питання методики навчання живопису, композиції, рисунка. 27-29 вересня 2002 року у Косові проходив XII Міжнародний гуцульський фестиваль. У дні фестивалю відбулося відкриття чергової персональної виставки А. Калитка, після чого він став членом Націо­нальної спілки художників України.

Мистець брав участь у ІІІ міжнародному симпозіумі живопису і графіки (Ґурзуф, 2007), міжнародному симпозіюмі живопису (Стамбул, 2010; Сухумі, 2010), міжнародному творчому симпозіюмі „Мелодія степу і моря“ (Одеса, 2014), всеукраїнському симпозіюмі художників України (Седнів, 2009), мистецькому пленері „Карпатський хребет“ (Яремче, 2008, 2010, 2018), творчих пленерах (Немирів, 2017; Буковель, 2018; Славськ, 2019; Криворівня, 2020).

Його неодноразово запрошували проводити навчальні семінари та майстер-кляси для школярів у Бердянську, Кам’янці-Подільському, Маріюполі.

Творча діяльність А. Калитка у своїй переважній більшості спрямована на пропаґування українських культурних традицій. У його надзвичайно багатому творчому доробку, а це понад 2,000 пейзажів, натюрмортів і портретів, які найповніше засвідчують творчу індивідуальність мистця, утверджується вічна спокійна закоханість в природу і людей, не тільки багатьох теренів України, але й Болгарії, Грузії, Приазов’я, Російської Федерації, Туреччини. Карпатські краєвиди, натюрморти та портрети мистця нині зберігаються у музейних закладах України, приватних колекціях Гуцульщини, а також у музейних закладах і приватних колек­ціях в Англії, Італії, Канаді, Німеч­чині, Польщі, Російській Федерації, Сполу­чених Штатів Америки.

За свій вагомий творчий доробок, плідну педагогічну та громадську мистецько-пропаґандистську діяльність, за активну участь у міжнародних, всеукраїнських і реґіональних художніх виставках, за багатолітню благодійницьку діяльність на ниві відродження української культури, талановитий мистець-професіонал отримав чимало нагород-відзнак державних, творчих і громадських установ.

Пощастило митцеві й педагогу з вірною подругою життя – дружиною Валентиною, яка є надхненником і берегинею доброї атмосфери в родині, вірною супутницею на життєвому шляху. Разом вони виховали доньок Оксану і Марину, діждалися онуків Анатолія, Володимира та Марину. Завдяки ініціятиві дружини видано альбом-каталог мистецьких творів „Анатолій Калитко. Живопис, графіка“ (Дрогобич, 2002). Згодом у співавторстві з Валентиною Молинь вона опрацювала альбоми-каталоги „Анатолій Калитко. Живопис, графіка“ (Маріюполь, 2007) та „Мелодія живопису Анатолія Калитка“ (Івано-Франківськ, 2012).

А. Калитко свій багатий досвід і знання передає молодій зміні – старшій дочці Оксані, яка успішно завершила навчання на відділі художньої обробки шкіри Косівського училища прикладного і декоративного мистецтва ім. В. Касіяна, згодом стаціонарно закінчила художньо-графічний факультет Прикарпатського педінституту ім. В. Стефаника і працювала поруч із батьком. Оксана Калитко-Коваленко займається вишивкою, живописом, виготовляє художні вироби зі шкіри та бісеру і є учасницею багатьох творчих виставок. Його ж дорогою пішли і троє внуків, які в 2011 році брали участь у спільній виставці робіт династії косівського мистця-живописця в Українському фонді культури, де отримали грамоти за перемогу в огляді-конкурсі „Нові імена України“.

Але так склалася доля А. Калитка, що сьогодні доньки Оксана і Марина далеко від рідного дому, одна – в Канаді, друга – в США.

Незважаючи на всі перипетії долі, все ж щасливо склалася доля надзвичайно скромного і працелюбного майстра живопису, подолянина Анатолія Калитка, який ось уже понад 50 років закоханий у Карпати і впевнено та з гідністю крокує складним шляхом мистця і педагога, висвітлює в творах свої почуття і красу Гуцульського краю, рідної української землі.

Коментарі закриті.