КИЇВ. – З нагоди дня народження поетеси Ліни Костенко 19 березня в Національному музеї західневропейського мистецтва ім. Ханенків відбувся мистецький вечір, де у виконанні відомих майстрів театру та музичних зірок сучасности прозвучали твори поетеси.
Л. Костенко народилася 19 березня 1930 року в Ржищеві на Київщині, в родині вчителів. Батько Василь викладав у школі майже всі предмети: він знав 12 мов. У 1936 році батька засудили на 10 років неволі. Мати з дочкою була змушена переїхати до бабусі на Труханів острів в Києві, де у 1937 році майбутня поетка пішла в середню школу. Школяркою вона віршувала та відвідувала літературну студію при журналі „Дніпро“, якою опікувався Андрій Малишко. Перші проби слова 16-річної Л. Костенко починають з’являтися в періодиці.
Їй вдалося вступити в Київський педагогічний інститут ім. Максима Ґорького (тепер педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова). У літературній студії вона познайомилася з Миколою Руденком, який умовив дівчину обрати рідну мову. Але М. Руденко був одружений і мав дітей, тому Л. Костенко зважилася на відмову від першого бурхливого засліплення коханням, перейшла до Московського літературного інституту ім. М. Горького, де зустріла Єжи-Яна Пахльовського.
Щирі слова кохання складалися у своєрідні поезії-молитви. Закон СРСР забороняв шлюби з чужинцями, а укладені шлюби визнавав недійсними. З 1954 року шлюби дозволили і вони одружилися. Народилась донька Оксана Пахльовська. Але батьки розлучилися, кожен з них створив нову родину. Їхня донька О. Пахльовська живе нині в Італії, завідує катедрою україністики у Римському університеті Ла Сап’єнца.
Тихим сяйвом для Л. Костенко став Василь Цвіркунов. Вони познайомилися у 1963 році. Крізь шалений осуд суспільства вони спільно пішли крізь життя. Він був інвалідом без ноги, на старенькому „Запорожці“ разом з новою дружиною об’їхав всю Україну, показав Л. Костенко всю велич рідної країни. У 1972 році був розсипаний набір її збірки „Княжа гора“. У важкий час двоє безробітних мусіли жити скромно, інколи голодували, але рухалися далі крізь чорну смугу тогочасного життя.
Після 15 років мовчання у 1977 році вийшла друком збірка Л. Костенко „Над берегами вічної ріки“, а згодом – знаменита „Маруся Чурай“ (1979) та „Неповторність“ (1980), за які авторка у 1987 році була удостоєна Державної премії ім. Тараса Шевченка. Останні роки спільного життя подружжя були важкими: чоловік пережив кілька інсультів, але тримався, як справжній лицар.
У поезіях Ліни Костенко кохання – це найвища цінність життя. І хоч жодного імени, прізвища адресата вона не подає, але в інтимних поезіях в кожному коханні легко вгадується і М. Руденко, і Є. Пахльовський, і письменник Аркадій Добровольський, який провів у таборах на Колимі 25 років. Загалом він був засуджений тричі. У 1959 році він влаштувався у сценарному відділі кіностудії ім. Олександра Довженка, заробляючи перекладами художньої літератури. І саме тут познайомився з Л. Костенко. Вони разом працювали над кіносценарієм „Перевірте ваші годинники“. А. Добровольському було 48 років, а Л Костенко – 28. У нього за плечима – Колима, а у неї – розбите серце через трагічну любов Єжи-Яна Пахльовського.
Кожний посів належне місце в поезії Л. Костенко – видатної української поетеси нашого часу.