Вперше в незалежній Україні постать правника, лікаря та мецената Стефана Гика була у травні 2016 року представлена на міжнародній конференції в Чернівцях. У ній брали участь гості з Чехії та державні діячі области. Протягом наступного року доповіді на конференціях та наукові семінари, присвячені 105-ій річниці з дня народження С. Гика відбулися в Києві, Львові, Вінниці, Кам’янці-Подільському, Мукачеві, Коломиї.
Ці заходи завершилися проведенням Міжнародного криміналістичного конґресу „Стефан Гик – фундатор української криміналістичної науки: історія, теорія, практика“ 5-8 грудня 2017 року в Україні. У конґресі брали участь представники Українського Вільного Університету (УВУ) та Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Інтерполу та Центру судової експертизи та експертних досліджень, загалом понад 50 учасників та гостей з США, Нової Зеляндії, Чехії та Німеччини.
Конґрес відбувся в музеї Української революції 1917-1921 років з підтримкою Інтелектуального форуму „Єдина Европа“, Науково-дослідної експериментальної комунікативної лябораторії ім. С. Гика та Української секції Міжнародної поліційної асоціяції. У Львові конґрес проводився на юридичному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка, де С. Гик здобув звання маґістра права.
На конґресі була присутня сім’я д-ра С. Гика – його онука адвокат Марія Кеcала та його дочка д-р Наталія Гик-Козак з чоловіком д-ром Стефаном Козаком. На жаль, молодша дочка д-р Софія Гик-Кецала не змогла приїхати на зустріч.
В автобіграфії, яку С. Гик подав на здобуття звання доктора медицини, він писав:
„Я, Стефан Гик, українець, греко-католик, народився 25 грудня 1912 року в Добромилі (Галичина). Навчався у початковій школі в рідному місті з 1918 до 1923 року. Того ж року перейшов до клясичної державної гімназії в Перемишлі. Отримав атестат в червні 1931 року (матура з правом вступу до університету). Потім я вивчав право у Львівському Університеті і склав іспити в 1935 році. В роках 1935-1942 я працював адвокатом – спочатку як асистент, а далі проводив самостійну адвокатську практику. В 1942 році я вирішив вивчати медицину (а саме психіятрію та криміналістичну психологію) на додачу до права. І згідно з даним рішенням, я навчався у Львівському Університеті (1942-1944) та в Університеті міста Ерланґен (1945-1949), де склав медичний державний іспит в 1949 році. Під час медичних студій я продовжував вивчати право і отримав звання професора кримінального права в УВУ у Мюнхені. Після завершення навчання я читав лекції в УВУ, а саме викладав курс кримінології в 1946-1949 роках. З 1949 року був лікарем у таборі переміщених осіб, що підпорядковувався Міжнародній організації у справах біженців“.
В 1950 році сім’я Гиків переїхала до США, де С. Гик пройшов інтернатуру та резидентуру, успішно склав нострифікаційні іспити і відкрив приватну практику в штаті Ілиной. Спочатку він працював у Чикаґo, а згодом протягом багатьох років в Ґріґсвілі та Мередозії – двох невеликих містечках в центрі штату. Тут він працював лікарем аж до трагічної загибелі в автокатастрофі 4 лютого 1981 року.
Д-р С. Гик був всебічно розвинутою людиною, володів шістьма мовами, вів активне суспільне життя і був членом багатьох товариств‚ автором двох книг та трьох наукових праць з кримінального права та криміналістики. Однак цей список не є вичерпним, і подальші дослідження ще тривають.
Перша друкована праця С. Гика „Кодекс кримінального поступування“ була видана українською мовою в Перемишлі в 1941 році. Книга була кишенькового формату, в її додатках було вміщено 35 зразків судових документів. По суті, цей універсальний інструмент був завжди під рукою і слугував для захисту прав кожного українця.
Найвідомішою книгою д-ра С. Гика є „Криміналістика“, що вийшла друком у Реґенсбургу в 1948 році і була перевидана в Лондоні в 1964 році. Перше видання книги з 11 розділів і мало 221 сторінку. Воно було видано накладом Михайла Борецького (1921-1996), який став видатним економістом США і був відзначений за заслуги федеральною золотою медалею. Вказана книга є першим українським підручником з криміналістики.
Ця праця стала відомою в Україні лише через півстоліття. А сталося це завдяки старанням Аркадія Жуковського (1922-2014), який був головою Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ) в Европі, а також викладав в УВУ, в якому згодом став професором і продеканом філософського факультету. А. Жуковський проживав у Парижі і прибув з візитою до Києва на власне 75-річчя‚ де познайомився з проф. Петром Біленчуком, який на той час дуже цікавився криміналістикою. Після урочистостей А. Жуковський повернувся до Франції і переслав в Україну примірник книги „Криміналістика“. На той момент П. Біленчук саме редаґував підручник з криміналістики і включив отриману книгу до списку літератури.
Перша наукова праця С. Гика „Свідок, його зізнання, права та обов’язки в карному праві“ була завершена в червні 1946 року і дозволила авторові здобути звання доктора кримінального права в УВУ. Вона була виконана під керівництвом д-ра Юрія Старосольського (1907-1991), який згодом став Начальним Пластуном усіх пластунів світу, членом-засновником і головою „Об’єднання Українців Вашінґтону“ та головою Осередку НТШ у Вашінґтоні.
Друга наукова праця д-ра С. Гика „Вина та її докази в кримінальному праві“ була представлена для габілітації докторського звання в УВУ в 1950 році. Заключна робота д-ра С. Гика стосувалася криміналістичної психології і називалася „Рівень злочинности переміщених осіб в 1944-1949 роках.“. Її авторові було присвоєно звання доктора медицини в Університеті міста Ерланґен в січні 1950 року.
Чикаґо