Сьогоднішня ситуація справді нестандартна і очевидно безпрецедентна для України після Революції Гідности. Раніше опозиційні політичні сили, які сподівалися покращити своє представництво у Верховній Раді, всіляко педалювали тему можливих позачергових виборів і пробували в різні способи пришвидшити цей момент, зокрема ініціюючи масові акції протесту. У тому числі це стосується ініціятив Михайла Саакашвілі та багатьох інших політичних суб’єктів. А представники всіх владних політичних сил (передусім це стосується тепер „Бльоку Петра Порошенка“ і „Народного фронту“) намагалися заспокоїти ситуацію і доводили хибність рішення про позачергові вибори.
Зараз маємо нові обставини, коли виглядає так, що в дискусії про дочасні вибори (парляментські, а можливо, й президентські) активно включилася президентська команда. Хоча Петро Порошенко особисто в напівофіційних і неофіційних розмовах з політиками називає це інсинуаціями, але відомо, що тему дочасних виборів активно лобіюють люди з найближчого оточення президента. Зокрема називають прізвище Сергія Березенка, який виступає напівофіційним лобістом дочасних парляментських і президентських виборів.
Думаю, що президент у цій ситуації грає особисто, оскільки навряд чи С. Березенко наважився б на самостійну гру. Не забуваймо, що циркулює інформація про неофіційні зустрічі П. Порошенка і Юлії Тимошенко з приводу можливого перерозподілу уповноважень, впливів по завершенні парляментських і президентських виборів. Зрозуміло, що в цьому контексті дочасні вибори обговорюються як одна з технічних опцій. Тому я вважаю, що ці розмови виникли не на порожньому ґрунті. Раптом це зазвучало з новою силою і безпрецедентно активізувалося: ми бачимо сюжети в підсумкових новинах на телебаченні, у кулуарах про це говорять, про це запитують в експертів і політиків. Значить, щось відбувається.
Очевидно, президент вирішив зіграти на випередження, розуміючи, що динаміка його електоральних рейтинґів неґативна. Якщо ми подивимося на останні результати, то президент — перший в антирейтинґах. Під час одного з соціологічних досліджень респондентів запитували: „За кого ви не проголосуєте точно?“. У П. Порошенка цей показник виявився найвищим. Він з великим відривом випереджає всіх інших в цих антирейтинґах.
А ситуація дедалі погіршується. В Україні не відбувається нічого такого, що дало б підстави П. Порошенкові сподіватися на те, що він зламає цю неґативну для нього тенденцію і почне нарощувати свої електоральні рейтинґи. Очевидно, розуміючи, що ситуація буде погіршуватися, він вирішив не зволікати. Невідомо, з якими рейтинґами він прийде на травень 2019 року. Але сьогодні ще президент розглядається як один з фаворитів виборчої кампанії. За рік ситуація може суттєво змінитися не на користь П. Порошенка.
Якщо подивитися на електоральні рейтинґи, кожен для себе зробить висновок, чи задовольняє його така Верховна Рада і такий перелік фаворитів у президентській кампанії. Моя особиста позиція — ні. Ми можемо сьогодні як завгодно критикувати Верховну Раду, але я переконую, що якби вибори відбулися найближчим часом і сьогоднішні рейтинґи були б актуальними, то ми б отримали значно більше популістів у Верховній Раді і, очевидно, більшу квоту для реваншистських політичних сил, які залишилися непокараними й оговталися після Революції Гідности. Їхній електорат нікуди не подівся — це приблизно 20 відс., п’ята частина виборців, яких ми відносимо до проросійської групи населення. Це перша загроза.
Друга загроза — що ми отримаємо надзвичайно фраґментовану Верховну Раду. Якщо в цій Раді ми мали дві політичні сили, які отримали на двох половину чи більше половини голосів (разом з мажоритарниками), то в наступній Верховній Раді ми матимемо мозаїку. Це безумовно вплине на процес формування коаліції, уряду, зрештою – на саму атмосферу у Верховній Раді, на дієздатність уряду, коаліції. Все це буде набагато складніше, ніж у сьогоднішній Верховній Раді. Думаю, що така Верховна Рада може довго не пропрацювати.
Третій важливий момент — не забуваймо, що країна перебуває у війні з Російською Федерацією. Росія завжди через фронт може впливати на ситуацію всередині України, рівень суспільних емоцій. Крім того, треба враховувати досить високі протестні настрої в Україні, рівень невдоволення громадян діями влади. Дехто з політиків жартує „по-чорному“, що вибори, звичайно, можна оголосити в будь-який момент. Але це не означає, що їх можна буде провести. Суспільство буде досить гостро реаґувати на будь-які спроби фальсифікації, підкупу виборців. Я вважаю, що в багатьох округах може дійти і до фізичного протистояння.
Це не означає, що не треба проводити вибори. Але розмови про дочасні вибори — це химері розмови, коли люди не враховують багатьох чинників, які є важливими і впливовими в нашому суспільстві.
Михайло Басараб – політолог‚ Київ.