РИМ. – 28 січня на запрошення Верховного Архиєпикопа Української Греко-Католицької Церкви Святослава Папа Франциск відвідав український собор св. Софії, де зустрівся з місцевою громадою та численними вірними, що прибули з різних куточків Італії, світу та України.
Багатоголосою українською колядкою кількатисячна громада вітала Святішого Отця, який прибув з 20-хвилинним випередженням. Папу на порозі храму вітали представники молоді, які випустили в небо білу голубку, як символ миру.
Прийнявши традиційний коровай, Папа звернувся зі словами привітання до присутніх, подякувавши за запрошення і гостинність та проказавши молитву за мир в Україні.
Звертаючись до української громади‚ Папа зокрема сказав:
„Той факт, що сьогодні ми зібралися тут у братньому спілкуванні, спонукає нас подякувати також за багатьох тих, кого сьогодні немає поряд з нами, але які стали відображенням люблячого Божого погляду‚ зверненого на нас. Насамперед я хочу згадати ці три особистості: перша — це Кардинал [Йосиф] Сліпий, 125-ту річницю з дня народження якого завершуєте святкувати. Він хотів і збудував цю сповнену світла базиліку, щоб вона стала яскравим пророчим знаком свободи в ті роки, коли ви не мали доступу до жодних святинь. Однак, своїми пережитими стражданнями, принесеними в жертву Господу, він спричинився до зведення іншого храму, ще більшого і прекраснішого – з живих цеглин, якими є ви.
Друга постать — це Єпископ [Степан] Чміль, який помер 40 років тому і похований саме тут. Це людина, яка зробила для мене багато добра. У моїй пам’яті залишається живим спогад про те, коли ще молодим хлопцем я прислуговував йому під час Божественної Літургії. Від нього я довідався про красу вашої Літургії, з його розповідей дізнався про живе свідчення віри, глибоко вистражданої і загартованої страшними атеїстичними переслідуваннями минулого століття. Я дуже вдячний йому і вашим численним героям віри – тим, хто, як Ісус, впали наче зерно на хресну ниву, принісши плідний урожай. Тому що справжня християнська перемога – це знак хреста, наш стяг надії.
Третя особа, про яку я хочу згадати, — це Кардинал [Любомир] Гузар, який був не тільки отцем і главою вашої Церкви, але й провідником і старшим наставником для багатьох людей“.
Папа підкреслив будівниче значення Церкви в житті людей і сказав: „Парафія – це не музей спогадів про минуле чи символ присутности на якійсь території, парафія – серце місії Церкви, де ми отримуємо і ділимось новим життям, життям, яке долає гріх, смерть, смуток, кожен смуток, і зберігає серце молодим. Якщо віра народжується із зустрічі і промовляє до життя, то скарб, який ви отримали від ваших предків, буде гідно збережено. Таким чином, ви зумієте передати безцінні дари вашої традиції і молодим поколінням, які приймуть віру насамперед тоді, коли вони сприймуть Церкву як близьку і живу“.
Папа згадав про українок-заробітчанок: „Я хотів би також висловити слова вдячности багатьом жінкам, які у ваших громадах є апостолами милосердя та віри. Ви є цінним даром, бо якнайкраще свідчите віру в Господа багатьом італійським сім’ям, коли через турботливу та ненав’язливу присутність своїм служінням дбаєте про людей. Я прошу вас розглядати свою виснажливу і не завжди вдячну працю не лише як роботу, а як місію: ви є опорою в житті багатьох людей похилого віку, ви є сестрами, які допомагають їм не почуватися самотніми. Несіть Божу розраду і ніжність тим, хто на схилі віку готується до зустрічі з Ним у вічності. Це велике служіння ближньому, миле Богові, за яке я вам дякую“.
Також Святіший Отець говорив про Україну: „Я розумію, що хоча ви тут, ваше серце вболіває за вашу країну, і йдеться не тільки про почуття любови, а й про тривогу, особливо через лиха війни та економічні негаразди. Я прийшов сюди, щоб сказати вам, що я з вами – близький до вас серцем, своєю молитвою, я з вами, коли звершую таїнство Євхаристії. Там я прошу Князя Миру, щоб зброя замовкла. Я також Його прошу, щоб ви більше не були змушені йти на такі великі жертви заради того, щоб забезпечити гідне життя для своїх близьких. Я молюся, щоб у серці кожного ніколи не згасала надія, але щоб відновлювалася відвага йти вперед, відвага завжди починати знову“.
Присутніх зворушило визнання Папи Франциска: „Хочу розповісти вам один секрет. Перед тим, як іду на нічний відпочинок чи встаю вранці, я зустрічаюся з українцями. Ваш Блаженніший Святослав подарував мені ікону Пресвятої Богородиці в Арґентині. Я її привіз з собою до Риму. Він повернувся до своєї країни з Арґентини, а я мусив приїхати до Риму. Я щоразу молюся перед цією іконою Богородиці вранці та ввечері і закінчую молитву українською мовою“.