Останнім часом засоби масової інформації світу багато пишуть про отруєння 4 березня в Лондоні колишнього російського генерала Сергія Скрипаля і його дочки Юлії, скоєне, за твердженням експертів, російською спецслужбою з застосуванням отрути „Новичок“, створеною ще у 1970-их роках фахівцями таємного в часи СРСР Державного науково-дослідного інституту органічної хемії і технології.
Опозиційна російська „Новая газета“ виявила, що один з цих фахівців‚ 83-річний Віл Мірзаянов від 1995 року живе в Прінстоні‚ Ню-Джерзі‚ і мала з ним розмову. Хемік розповів‚ що готували цю та інші отрути в самому інституті і його філії в місті Шихани Саратовської области, а випробовували на полігоні міста Нукус в Узбекистані.
Я був в ті часи у Шиханах і мав зустріч з хеміками, причетними до цих розробок. У роки війни моя мама врятувала єврейських дітей, батьки яких загинули в ґетто. Одна з дівчат одружилася з випускником військового хемічного інституту і поїхала за його призначенням у Шихани. На її запрошення я дістав перепустку і відвідав цю родину, привіз їм яблук з України. Із зрозумілих причин я не називатиму імен і прізвищ. З летовища у Саратові я їхав до Шихан автобусом і дивувався пустельному степові і злиденним хаткам місцевих росіян.
Шихани виявился невеликим ґарнізоном у двох кілометрах від міста, який мав зовсім іншу назву („Вольськ-18“) і пильно охоронявся. Родини хеміків жили у кількох п’ятиповерхових будинках. Увечорі кілька старшин прийшли в гості на частування моїми яблуками. Випили, погомоніли. Я звернув увагу, що усі були з вищою освітою, належали до корпусу старших офіцерів. Тодішнє наставлення до Ізраїля було недоброзичливим і з розмов я зрозумів, що гості не знали про єврейське походження господарки (з часів війни вона мала українське ім’я). Службових справ вони не торкалися.
Поселення в Шиханах було давнім. Його заснував як свій маєток у 1820 році граф Василь Орлов-Денисов, герой війни Наполеона проти Росії у 1812 році. У 1923 році тут створили аерохемічну станцію, яка стала Центральним військовим хемічним полігоном СРСР.
Тепер В. Мірзоянов розповів, що після створення отрути „Новичок“ він переїхав до США в 1995 році за програмою працевлаштування колишніх радянських учених, які розробляли зброю масового ураження. Ще у 1992 році він дізнався, що в Нукусі тривають випробування отрути „Новичок“, обурився і написав статтю про це „Отруєна політика“ в газету „Московскіє новості“. КҐБ його арештувало і утримувало у в’язниці „Лефортово“, потім у „Матроській тиші“.
За ученого заступився Джордж Сорос, який сказав, що припинить фінансову допомогу російській науці, якщо його не випустять. В кінці 1994 року Генеральная прокуратура Росії постановила припинити слідство. Але закордонний пашпорт не давали. Засідала комісія під головуванням Сергія Лаврова‚ нинішнього міністра закордонних справ Росії. І хоча представник КҐБ заперечував‚ усе ж вирішили надати В. Мірзоянову пашпорт і він виїхав до США. У березні 2010 року підписав заяву російських опозиціонерів „Путін повинен піти“.