Коли нам стає лячно від того‚ що світ довкола нас з такою шаленою швидкістю змінюється і змушує змінюватися й нас‚ застановімося тоді на спасенній думці: життя подібне до ріки‚ її течія забирає з собою і зносить униз тільки все найлегше‚ тяжке каміння на дні не дає себе зрушити‚ опирається натискові води‚ набуває в цьому опорові...
Previous ArticleЗагублений талант
Next Article Музей терору розповів про пересильну тюрму